ПАРАДИГМА ЛІРИКИ В СИМФОНІЗМІ Є. СТАНКОВИЧА (ЧЕТВЕРТА СИМФОНІЯ «LIRICA»)

  • Nina Serhiivna Dovgalenko Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової
Ключові слова: лірика, Є. Станкович, Четверта симфонія “Lirica”, сучасний український симфонізм, закономірності формоутворення

Анотація

Мета статті – виявити прояви лірики як однієї з основних парадигм художнього мислення в контексті сучасного симфонізму й ввести в науко- вий обіг досліджені закономірності в композиційній і стилістичній органі- зації Четвертої симфонії “Lirica” Є. Станковича. Методологія заснована на застосуванні міждисциплінарного й інтонаційного аналізів. Наукова новизна полягає в намаганні конкретизувати поняття «лірика» відповідно до сучасної симфонічної творчості українських композиторів і введенні в науковий обіг спостережень над закономірностями стилістичної організа- ції в Четвертій симфонії Є. Станковича “Lirica”. Лірика як змістовний стрижень, оголошений композитором у назві одного з найзначніших тво- рів, яким є його Четверта симфонія, певною мірою розширює уявлення як щодо концепцій «симфонія» та «лірика» в їх сучасному прочитанні, так і щодо авторського стилю Станковича. Висновки. Незважаючи на інтона- ційну й композиційну своєрідність Симфонії, визначальною зберігається її належність традиціям прочитання «лірики» як одного з найсуттєвіших проявів творчої свідомості в річищі романтичної традиції. Зважуючи на масштабність задуму і його втілення, узагальненість змісту, що звернений до однієї з найбільш гуманістичних тем – буття душі, багатство аспектів відбиття обраної проблематики, надзвичайну диференційовану, розгалу- жену й водночас цілісну систему виразних засобів, безумовно, Четверта симфонія є однією з найвдаліших симфоній останньої третини минулого століття. Що до відповіді на питання, що є лірика для Станковича, то треба відзначити: Станкович є композитором, для якого осмислення сві- ту й себе в ньому, трансформоване у звукові образи, завжди відбувається на межі ліричного, тобто абсолютно вільного, самодостатнього, глибоко особистісного й неповторного само відбиття. У цьому сенсі вся творчість композитора знаходиться у сфері лірики, а Симфонія “Lirica” є квінтесен- цією його стильових і стилістичних рис.

Посилання

1. Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике. Т. II. Санкт-Петербург : Наука, 1993. 349 с.
2. Зинькевич Е. MUNDUS MUSICAE. Тексты и контексты. Киев : Задруга, 2007. 616 с.
3. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О музыке Евгения Станковича. Сумы, 1999. 252 с.
4. Станкович Є. Четверта симфонія «Lirica». Партитура. Київ : Музична Україна. 1982
5. Теория современной композиции / под ред. В. Ценовой. Москва : Музыка. 2007. 624 с.
6. Чекан Ю. Музыкальный мир Евгения Станковича. Art line. 1997. № 9. С. 30–31.
7. Шеллинг Ф.В. Философия искусства. Санкт-Петербург : Алетейя, 1996. 496 с.
Опубліковано
2019-10-16
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ