ПОЛЕ ІЛЮЗІЇ В ХУДОЖНІЙ СВІДОМОСТІ МИКОЛИ МЕТНЕРА

  • Iryna Stepanovna Drach Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
Ключові слова: музичне мислення композитора, інтермедіальні зв’язки між музикою та літературою, казки М. Метнера, поезія Й. В. Гете

Анотація

Мета статті – осмислення музики Н. Метнера як цілісного фено- мена, що дозволяє виявити в рамках художньої системи композитора образ, що володіє підвищеним смисловим навантаженням. Функціоную- чи як ключовий структуроутворювальний концепт, він дозволяє інтерпретувати більшість метнерівських опусів як взаємоізоморфні тексти й визначає в кінцевому підсумку художню своєрідність його музичного мислення. Дешифрують цей образ опуси: 6, № 3 Elfenliedchen на вірші Й. В. Гете (1905 рік) і 48, № 2 «Казка ельфів» (“Elfenmärchen”) (1925 рік), де пря- мо декларується «магістральний сюжет» (термін Л. Пінського) мет- нерівської творчості. Образ ельфа, який «наспівує / танцює чийсь сон» або мрію, – кельтського двійника Ерота / Амура, примхливого «малень- кого дитяти» виступає як амбівалентна міфічна істота-медіум, що функціонує як парадоксальний концепт, який поєднує протилежності. Ельф задає топос гри, «відчужує сенс» і запрошує в інший позамежний світ, куди двері вже відкриті. Методологія роботи визначається прин- ципами феноменологічної герменевтики, зокрема визнанням того, що суб’єкт усвідомлює себе не прямо, безпосередньо, а тільки спираючись на знаки й символи, впроваджені в його пам’ять великими культурами. Наукова новизна зумовлена виявленням у творчості Миколи Метнера символічного «образу себе», який має на увазі компроміс між інтенсив- ністю творчої діяльності в певному полі традиції та викликами су- часності. Висновки статті вказують на те, що такий образ функці- онує в художній свідомості М. Метнера як парадоксальнй авторський міф, який поєднує протилежності й задає топос гри, «відчужує смисл» і запрошує в інший позамежний світ. Згідно з феноменологічною герме- невтикою, суб’єкт усвідомлює себе не прямо, безпосередньо, а тільки спираючись на знаки й символи, впроваджені в його пам’ять великими культурами [13]. Кристалізація у творчості Миколи Метнера символіч- ного «образу себе» має на увазі знайдений компроміс між інтенсивністю творчої діяльності в певному полі традиції та викликами сучасності. Образ кельтського двійника Ерота / Амура, примхливого «маленького дитяти», юнгівського архетипу дитини, амбівалентної істоти-медіуму функціонує в художній свідомості М. Метнера як парадоксальний ав- торський міф, який поєднує протилежності й задає топос гри, «відчу- жує сенс» і запрошує в інший позамежний світ. Відчинивши двері в цей світ ельфів, композитор виявив для своєї творчості «місце сили» – своє «поле ілюзії», простір із тіньовими й світлими відблисками, що дозволяє зануриться в нього й висловити щось, спочатку неігрове, але гранично серйозне, значуще для себе й культури.

Посилання

1. Андрей Белый и Эмилий Метнер. Переписка. 1902–1915: Новое литературное обозрение. Москва, 2017. URL: http://az.lib.ru/m/metner_e_k/text_1909_perepiska_s_belym.shtml.
2. Гете Й. В. Фауст. Собрание сочинений : в 10-ти т. Т. 2. Фауст. Трагедия / перевод Б. Пастернака. Москва : Художественная литература, 1976. 512 с.
3. Гете Й. В. Песенка эльфов. Собрание сочинений : в 10-ти т. Т. 1. Лирика. Москва : Художественная литература, 1975. С. 235.
4. Житомирский Д. Н.К. Метнер (заметки о стиле). Избранные статьи. Москва : Советский композитор, 1981. С. 283–329.
5. Ильин И. Собрание сочинений : в 10 т. / сост., вступит. ст. и коммент. Ю. Лисицы. Т. 6. Кн. 2 : О России. Русские писатели. Литература. Театр. Музыка. Художник и художественность. О русской культуре. Москва : Русская книга, 1996. 672с.
6. Метнер Н. Девять песен Й. В. фон Гете для голоса с фортепиано. Ор.6. URL: http://www.nikolaimedtner.ru/catalog/.
7. Метнер Н. Письма / сост. и ред. З. Апетян. Москва : Советский композитор, 1973. 616 с.
8. Метнер Н. Elfenmärchen. Ор. 48. № 2. URL: http://www.nikolaimedtner.ru/catalog/.
9. Мифы народов мира : энциклопедия. Москва, 1980. Т. 1 : А – К. 672 с.
10. Музиль Р. Человек без свойств : в 2-х т. Кн. 1. Москва : Ладомир, 1994. 513 с.
11. Набоков В. Другие берега. Москва : Книжная палата, 1989. 287 с.
12. Пинский Л. Магистральный сюжет. Москва : Советский писатель, 1989.417 с.
13. Рикер П. Я-сам как другой / пер. с французского. Москва : Из-во гуманитарной литературы, 2008. 416 с.
14. Фламм К. О значении эмиграции в творчестве Н. К. Метнера. Ученые записки РАМ им. Гнесиных. 2013. № 4 (7). С. 10–14. URL: https://uz-gnesin-academy.ru/archive/release7.pdf.
15. Фламм К. Эстетические взгляды Николая Метнера. Защита неписанных законов: «Муза и мода» (глава из книги «Русский композитор Николай Метнер») / перевод М. Моховой и Р. Разгуляева. Ученые записки РАМ им. Гнесиных. 2014. № 3. С. 3–34. URL: https://docplayer.ru/59950926-Esteticheskie-vzglyady-nikolaya-metnerazashchita-nepisanyh-zakonov-muza-i-moda-glava-iz-knigi-russkiykompozitor-nikolay-metner.html.
16. Шевченко Т. Фортепианные сонаты Н. К. Метнера в художественном пространстве европейской музыки конца ХІХ – начала ХХІ столетий: дисс. … канд. Искусствоведения : 17.00.03. Одесса, 2017. 195 с.
17. Шопен Ф. Письма / общ. ред. А. Соловцова. Москва : Музыка, 1964. 712 с.
18. Chopin F. Chopin’s Letters / trans. E. Voynich. New-York : Courier Corp., 2013. 448 p.
Опубліковано
2019-10-16
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА