МИКОЛА МЕТНЕР У ДЗЕРКАЛІ КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВОЇ ТВОРЧОСТІ

Анотація

Мета статті – на прикладі творів Метнера для камерно-інстру- ментального ансамблю розширити спектр можливих музикознавчих оцінок творчості композитора, виявити багатогранність його музич- ного мислення, визначити його семантичні компоненти, обґрунтувати своєрідність камерно-інструментальних творів Метнера як передумову їхньої сучасної виконавської інтерпретації. Методологія роботи засно- вана на єдності ряду методичних підходів, таких, як історіографічний, персонологічний, жанрово-стильовий і текстологічний підходи. Посилю- ється інтерпретативний аспект характеристики творчості Метнера, пов’язаний з актуальними питаннями музичного виконавства. Посилю- ється також увага до виконавської форми ансамблевих творів Метне- ра, зокрема до характерологічних та артикуляційних ремарок, які рів- номірно розподілені між усіма інструментами фортепіанного квінтету, дозволяють координувати ансамблеву партитуру, виявляти мелодій- ні особливості й способи розвитку тематичного матеріалу. Наукова новизна статті визначається аналізом форми й стилістичного змісту Фортепіанного квінтету, розкриттям принципів організації музичної мови й образно-емоційного ладу твору, визначенням його авторської стильової значущості, тих автобіографічних рис, які проступають у концепції квінтету. Пропонується цілісний виконавський образ Форте- піанного квінтету як відповідний жанровій ансамблевій природі твору. Прослідковано визначальний вплив творчої взаємодії Миколи Метнера з Олександром Метнером – альтистом, скрипалем, першим виконавцем багатьох його творів – на формування професійного, новаторського під- ходу композитора до створення камерно-ансамблевих творів. Висновки звернені до завдань і можливостей виконавської інтерпретації форте- піанного квінтету, інших камерно-інструментальних творів Метнера, вказують на важливість мелодійного змісту творів Метнера й на його особливу образно-стилістичну складність.