КАТАРТИЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАТИВНОГО СИНТЕЗУ ЯК ОСНОВИ ОПЕРНОГО ОБРАЗУ

  • Chen Xiao Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0001-9589-2512
Ключові слова: катарсис, оперний образ, оперний персонаж, трагічне, інтеграція-перетворення, оперна інтерпретація.

Анотація

Мета статті – виявити значення катарсису як інтегративної художньої якості оперного образу, що виникає на основі взаємодії його естетичної та музично-виразової сторін. Методологія роботи поєднує історіографічний, історико-культурологічний, семантичний та жанрово-композиційний підходи, передбачає компаративні та типологічні оцінки. Наукова новизна полягає, по-перше, у відкритті специфічних естетичних передумов здійснення оперного образного синтезу як наслідку цілісної інтерпретації сюжетного ходу та характеру персонажу; по-друге, у доведенні провідного значення катарсису як результату жанрового оперного діяння; по-третє, у розкритті специфіки організації та здійснення катарсису саме музичним шляхом, у тому числі у музичній стороні оперного твору. Висновки свідчать, що явище трагізму в образі й характері певного оперного персонажа означає таке авторське, композиторське та виконавське, розуміння головної антиномії оперної теми (сюжету), яке сприяє перетворенню трагедійного конфлікту у форму та мовне річище піднесеного посттрагічного осмислення (переживання), відповідаючи історичному генезису естетичного очищення. Трагічне в його оперному художньо-естетичному втіленні запрограмоване на катарсис як відчуття причетності до родового людського безсмертя – незалежно від конкретної художньо-композиційної модифікації; воно існує усередині не тільки трагедійного, а й драматичного, ліричного, комедійного різновидів, сюжетних відгалужень опери. Тому, зокрема, шлях провідних персонажів опер В. Моцарта – це шлях перетворення жертви-вигнанця на жертву-обранця, тобто на ідеального героя, і це зумовлює провідну роль в операх різних варіантів мотиву випробувань. Даний мотив постає на музичному рівні стилістичним випробуванням тематичних структур, протиставленням різних музично-інтонаційних комплексів, сягаючи рівня трагічного «психологічного контрапункту» та його катартичного переживання-розв’язання.

Посилання

1. Бахтин М. Из записей 1970–1971 годов. М.М. Бахтин. Эстетика словесного творчества. Москва : Искусство, 1986. С. 355–380.
2. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе. М.М. Бахтин. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. Москва : Художественная литература, 1975. С. 234–407.
3. Выготский Л. Психология искусства. Москва : Искусство, 1968. 576 с.
4. Гадамер Г. Актуальность прекрасного. Москва : Искусство, 1991. 367 с.
5. Самойленко А. Музыковедение и методология гуманитарного знания. Проблема диалога : монография. Одесса : Астропринт, 2002. 244 с.
6. Самойленко А. Катарсис как эстетическая проблема : дисс. … канд. философ. наук. Одесса, 1987. 203 с.
7. Холопова В. Музыка как вид искусства. 2-е изд. Москва : Научно-творческий центр «Консерватория», 1994. 260 с.
Опубліковано
2022-09-22
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА