ДУХОВНО-ЕТИЧНІ ТА РЕЛІГІЙНО-МІФОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ОПЕРНОЇ ТВОРЧОСТІ Ж. МАССНЕ

Анотація

Мета роботи – виявлення ролі духовно-етичних та релігійно-міфологічних настанов оперної творчості Ж. Массне зрілого періоду, спрямованої до християнської тематики, в річищі духовно-естетичних шукань французької культури XIX – початку ХХ століть (на прикладі «Таїс», «Іродіади» та «Жонглера Богоматері»). Методологія роботи відповідно базується на поєднанні засад історико-типологічного, міждисциплінарного, герменевтичного, мистецтвознавчого та музично-інтонаційного мето дів дослідження. Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній вперше запропоновано узагальнення духовно-етичних настанов зрілої оперної спадщини Ж. Массне в контексті духовно-містеріальної специфіки французького музичного театру XIX – початку ХХ століть.Висновки. Духовно-релігійний пафос світобачення епохи романтизму, що фактично зближував релігію та мистецтво, знайшов відтворення у різних жанрових сферах та національних мистецько-філософських школах, в тому числі й у французькій. Прагнення до віднайдення настанов «нової релігії» характеризують духовно-естетичну діяльність А. Сен-Сімона, О. Конта, Р. Шатобріана та їх сучасників, в тому числі й Е. Ренана з його оновленим поглядом на історію християнства. В річищі зазначених ідей, що запліднювали діяльність французьких митців XIX століття, знаходяться і ключові положення «літургійного руху», і суттєва роль французьких музично-освітніх закладів, орієнтованих на всебічне дослідження григоріаніки та відродження літургійної музики. На цьому різнобарвному тлі відбувався й розквіт музичного театру Ж. Массне. Його оперна спадщина зрілого періоду («Іродіада, «Таїс», «Жонглер Богоматері») сформована на перетині сталих жанрових традицій французького музичного театру та християнської сюжетно-образної сфери.Сказане обумовлює вибудовування інтонаційно-драматургічної концепції «Іродіади» і «Таїс» на основі протиставлення християнського та язичницького світів, а також на особливому акцентуванні теми любові, що є уособленням гармонії, щастя, «єднання різного» і, водночас, пов’язана з випробуваннями, що стають поштовхом до духовного зростання головних героїв та їх Преображення. Зазначений духовний стрижень французького музичного театру, в тому числі й ліричної опери, приводить Ж. Массне до оригінального жанрового синтезу, що символізує опера-міракль «Жонглер Богоматері», в межах якої спостерігаємо не тільки відродження французьких національних традицій духовного театру, григоріаніки, але й репрезентацію нового типу «антигероїчного» персонажу «вбогого духом», життя якого зосереджене на ідеї хваління-служіння Сакральному світові та безпосередньо передбачає духовні шукання європейського музичного театру ХХ століття.