СЕМАНТИЧНІ ПРОЛЕГОМЕНИ СПЕЦИФІКАЦІЇ МУЗИЧНОЇ МОВИ ОПЕРИ

Анотація

Мета дослідження – виявити значення сакрального начала, зумовлювані ним обрано-тематичні фактори оперної семантики як засадничі для цілісної природи оперного жанру та визначальні щодо оперного музичного мовлення; надати подальшого розвитку ідеї оперної людини, семантичних моделей людини в музиці, естетичних та соціокультурних факторів формування образної сфери та семантичного потенціалу оперної творчості; довести необхідність особливої уваги до вивчення таких полярних факторів еволюції людської свідомості – культурного досвіду людини – як профанне та сакральне. Методологія роботи зумовлюється поєднанням естетико-культурологічного, емоціонологічного та жанрово-семантичного підходів, передбачає розвиток мовознавчого ракурсу оцінки оперної семантики. Наукова новизна даної статті полягає у доведенні особливих інтермедіальних функцій музичної мови оперного твору у здійсненні головного естетичного впливу оперної композиції.Чинником новизни постає виявлення обумовленості змістової естетичної природи оперного музичного мовлення, оперного музичного тематизму певними загальними світоглядними умовами, що йдуть від природи людської екзистенції та локалізуються у явищах (символіці) сакрального та профанного. Висновки засвідчують, що оперний музичний мелос у його вокальному та оркестровому втіленні зберігає генетичний зв’язок з двома головними смисловими началами людського буття – сакральним божественним та профанним, суто людським. У цьому полягає головна загадка емоційно-психологічної потужності оперного діяння; до здійснення цього антиномічного кредо оперного жанру прагнуть усі сучасні оперні творчі колективи. Оперна музична мова має широке інтертекстуальне та крос-історичне призначення, оскільки розвиває образ людини крізь різні історичні часи та жанрові форми опери, завжди зберігає своє вихідне етико-естетичне призначення, завдання піднесення ідеї людини у її специфічній емоційно-психологічній природі – екзистенційній «безпорадності» та силі, водночас.