ФОРМУВАННЯ СЕМАНТИКИ ДИТЯЧОСТІ В ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ В.-А. МОЦАРТА: ДО ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Анотація

Мета статті – виявити та дослідити передумови для формування особливої оперної семантики дитячості у зв’язку з проблемою художнього образу. Методологія роботи обумовлена дослідженнями філософського, культурологічного, літературознавчого та психологічного напрямів, присвячених «дитячій темі» та феномену дитинства. Наукова новизна роботи полягає у тому, що семантика дитячості, а також її вплив на оперне мистецтво, виступає об’єктом та предметом окремого музикознавчого вивчення, а також розглядається музична семантика дитячості та її роль у оперному мистецтві В.-А. Моцарта у створенні структурно-змістової основи обраних творів.Висновки. У створенні оперних образів для Моцарта завжди вирішальну роль відігравала музика, а не драматургія лібрето. Він не просто адаптував текст відповідно до музичних завдань, а часто виходив за його межі, наповнюючи оперу живими, емоційно насиченими характерами, зрозумілими на інтуїтивному рівні. Його музика, подібно до дитячого сприйняття, не прив’язувалася до раціонального осмислення слів, а діяла безпосередньо на глибокі емоційні структури слухача, пробуджуючи відчуття співпереживання та внутрішнього переживання. З роками його майстерність зростала, але ключові риси його музичного мислення, пов’язані з поетикою дитячості, залишалися незмінними. Саме тому, що Моцарт зумів створити універсальну музичну мову, його твори залишаються одночасно доступними та глибокими. Музична мова, сформована ним, не лише поєднує різні жанри та традиції, а й стає своєрідним художнім аналогом дитячого світосприйняття – безтурботного, гармонійного, сповненого світла і чистоти. Саме завдяки цьому його мелодична та гармонічна структура може розглядатися як метафора дитячості у музиці. У ній втілюється сам дух музичного класицизму – ясність форми, внутрішня врівноваженість, природна мелодійність, що створюють відчуття спокою та гармонії.