СЕМАНТИКА АНСАМБЛЕВОЇ ТЕМБРАЛЬНОСТІ ТРІО-СКЛАДІВ У ТВОРЧОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Анотація

Увагу сфокусовано на творах французьких композиторів, і зокрема – на їх фортепіанних тріо та творах для інструментального тріо-складу. Творчість французьких авторів складає окрему гілку в процесах розвитку фортепіанного тріо та творів для інструментального тріо-складу, отже, актуальність статті полягає у дослідженні жанрово-стильових та художньо-семантичних особливостей інструментальних тріо в творчості французьких композиторів II половини ХІХ – I половини ХХ століття. Метою роботи є дослідження семантики ансамблевих тембрів фортепіанного тріо та тріо-складів у творчості французьких композиторів. Методологія роботи базується на використанні історико-культурологічного, музикознавчо-аналітичного, органологічного, виконавсько-текстологічного методів. Наукова новизна роботи. Вперше в українському музикознавстві досліджується семантика ансамблевої тембральності, як певної сукупності інструментально-художньої якості в органологічно різноманітних тріо-складах в творчості французьких авторів II половини ХІХ – I половини ХХ століття – Клода Ашиля Дебюссі та Жака Ібера. Здійснений композиційно-виконавський аналіз творів К. Дебюссі (Фортепіанного тріо та Сонати для флейти, альта та арфи), та Ж. Ібера (Тріо для скрипки, віолончелі та арфи, «Інтерлюди» для скрипки, флейти та клавесину/арфи). Висновки. Увагу сфокусовано на двох типах тріо французьких авторів межі XIX–XX століть, диференціація яких обумовлена органологічними та семантичними розрізненнями ансамблевої структури, що суттєво впливає на композиційні та художньо-звукові особливості творів. В творчості Ібера та Дебюссі виникає особлива тембрально-звукова палітра, яка відтворює арфовість звучання у всіх своїх інструментальних складових.