ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ПРОСТІР КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОЇ МУЗИКИ: ПОЕЗІЯ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ У ВИМІРІ МУЗИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Анотація
Мета роботи – виявити особливості інтермедіального взаємозв’язку поезії Олександра Олеся та камерно-вокальної музики українських композиторів, окреслити основні типи цього діалогу та визначити роль поетичної музикальності у формуванні музичного образу. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні музикознавчого і літературознавчого підходів: аналізується ритмічна організація, інтонаційна структура та образний лад поетичного тексту; вивчаються способи художнього переосмислення слова у вокальних композиціях; принципи взаємодії словесного й музичного кодів розглядаються через призму сучасних концепцій інтермедіальності (за В. Вольфом, І. Райєвскі, О. Косіновою, І. Бентією). Наукова новизна полягає у комплексному інтермедіальному аналізі камерно-вокальних творів на слова Олеся. Доведено, що поетична музикальність Олеся – ритмічна гнучкість, інтонаційна співучість, образна багатошаровість слова – зумовлює глибоку спорідненість його поезії з музичним мисленням, а камерно-вокальні композиції постають як самостійний художній світ, у якому поезія й музика співіснують у діалозі та взаємодоповненні. Висновки. Дослідження інтермедіального простору камерно-вокальної музики на прикладі поезії Олександра Олеся дозволяє зробити кілька узагальнень. По-перше, поезія Олеся виявляє високий рівень внутрішньої музикальності, що проявляється у ритмомелодиці вірша, інтонаційній хвилі, образній символіці та емоційній насиченості. По-друге, камерно-вокальний твір розглядається як медіальна комбінація, у якій музика і поезія співіснують рівноправно, формуючи єдиний художній світ. По-третє, аналіз музичних інтерпретацій вірша «Літньої ночі» у трактуванні К. Стеценка, Я. Степового та Г. Алчевського показав, що однаковий поетичний матеріал стає основою для трьох різних музичних світів: драматично-ансамблевого, імпресіоністично-монологічного та лірично-рефлексивного. По-четверте, на матеріалі творів українських композиторів ХХ–ХХІ століть (К. Стеценко, Я. Степового, Г. Алчевського, М. Лисенка, Н .Нижанківського та ін.) показано різні типи музичної інтерпретації одних і тих самих поетичних образів. Зіставлення різних версій дозволило окреслити типологію інтермедіальних відносин: імітаційно-строфічний, контрапунктно-наскрізний, синтетично-ансамблевий, імпресіоністично-колористичний типи.
Посилання
2. Гнидь Б. П. Історія вокального мистецтва: підручник. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 1997. 320 с.
3. Дзюба І. М. Тарас Шевченко: життя і творчість. 2-ге вид. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. 718 с.
4. Ковальська-Фрайт О. Поезія «Прийди, прийди» Олександра Олеся в інтерпретаціях Миколи Лисенка та Нестора Нижанківського. Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. 2015. Вип. 16, ч. 2. С. 57–63.
5. Коменда О. І. Українська камерно-вокальна музика кінця ХІХ – початку ХХ століття: до проблеми періодизації. Студії мистецтвознавчі. К., 2018. Вип. 3. С. 45–58.
6. Косінова О. М. Концепція панмузичності у творах Павла Тичини: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.01. Київ, 2013. 20 с.
7. Косінова О. М. Музичні мотиви у творчості Павла Тичини. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Т., 2012. Вип. 105 (3). С. 185–190.
8. Коцюбинська М. Х. «Зафіксоване і нетлінне»: роздуми про епістолярну творчість. Київ: Дух і Літера, 2001. 300 с.
9. Кияновська Л. О. Слово як першоімпульс музичного образу. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Л., 2009. Вип. 23. С. 104–115.
10. Маценка С. Музичний контекст контрапунктального читання Едварда Саїда. Слово і Час. 2018. № 9. С. 60–73.
11. Наєнко М. К. Художня література України: від міфів до реальності. Київ: Просвіта, 2011. 1088 с.
12. Олесь Олександр. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-76384 (дата звернення: 26.11.2025).
13. Осадця О. Поезія Олександра Олеся в музичній інтерпретації Якова Степового (на прикладі вокального циклу «Пісні настрою»). Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Л., 2021. Вип. 13 (29). С. 351–372.
14. Руденко Л. О. Камерно-вокальна творчість В. Губаренка: симбіоз слова і музики: дис. … канд. мист.: 17.00.03. Суми, 2021. 243 с.
15. Рудницький А. І. Українська музика: історично-критичний огляд. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. 468 с.
16. Степанченко Г. В. Музична культура України першої третини ХХ століття. Харків: Основа, 2004. 264 с.
17. Цап Л. О. Вибрані вокальні твори Кирила Стеценка на слова Олександра Олеся: бакалаврська робота. Львів: ЛНМА ім. М. В. Лисенка, 2023. 32 с.
18. Цуркан І. О. The Musical Impression in the Creativity of Oleksandr Oles and European Symbolists. Studia Philologica. 2016. Issue 2. P. 112–119.
19. Черкашина-Губаренко М. Р. Оперний театр у просторі культури ХХ століття: монографія. Київ: КНУТД, 2010. 296 с.
20. Черних Г. Олександр Олесь: нариси життя і творчості. Київ: Дніпро, 1988. 272 с.
21. Rajewsky I. O. Intermediality, Intertextuality, and Remediation: A Literary Perspective on Intermediality. Intermédialités. 2005. № 6. P. 43–64.
22. Rajewsky I. O. Intermedialität. Tübingen; Basel: A. Francke, 2002. 216 s.
23. Wolf W. Intermediality Revisited: Reflections on Word and Music Relations. Word and Music Studies: Defining the Field / ed. by W. Bernhart, S. P. Scher, W. Wolf. Amsterdam; Atlanta: Rodopi, 1999. P. 13–34.
24. Wolf W. The Musicalization of Fiction: A Study in the Theory and History of Intermediality. Amsterdam; Atlanta: Rodopi, 1999. 272 p.
