ЖАНРОВІ МОДЕЛІ КИТАЙСЬКОГО ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА: ВІД ШКІЛЬНОЇ ПІСНІ ДО СУЧАСНИХ ВОКАЛЬНО-СИМФОНІЧНИХ ФОРМ

Анотація

Метою дослідження є комплексний музикознавчий аналіз особливостей становлення та розвитку хорового мистецтва в Китаї в історичній перспективі, виявлення специфіки інтеграції європейських хорових традицій у китайське інтонаційне середовище, а також визначення ролі хорового виконавства та жанрових форм у формуванні національної музичної ідентичності. Методологічну основу дослідження становить поєднання історико-музикознавчого, аналітичного та міждисциплінарного підходів. Використано історико-генетичний метод для простеження еволюції хорового мистецтва в Китаї; музично-теоретичний аналіз – для виявлення особливостей музичної мови, ладогармонічної організації та фактури хорових творів; герменевтичний підхід – для інтерпретації образно-семантичного змісту музики; порівняльний метод – для зіставлення європейської та китайської хорових традицій; культурологічний підхід – для розгляду хорового мистецтва як феномена соціокультурної комунікації та інструмента формування колективної ідентичності. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному розгляді хорового мистецтва Китаю як цілісного музично-культурного феномена в контексті міжкультурної взаємодії. У роботі узагальнено основні етапи становлення китайської хорової традиції, уточнено механізми адаптації європейських принципів багатоголосся до пентатонічної інтонаційної системи, а також систематизовано провідні жанрові форми (шкільна пісня, масова пісня, кантата, обробка народної пісні, сучасна хорова композиція). Розширено уявлення про хорове виконавство як форму соціокультурної практики та як інструмент репрезентації національної ідентичності в умовах глобалізації. Висновки. Проведене дослідження дозволяє розглядати становлення хорового мистецтва в Китаї як складний, багатовимірний і історично обумовлений процес, у якому взаємодіють різні культурні, музично-естетичні та соціальні чинники. Аналіз показує, що формування китайської хорової традиції відбувалося не як механічне запозичення європейських моделей, а як результат глибокої трансформації, в ході якої відбулося органічне поєднання західних принципів багатоголосся з національною інтонаційною системою, заснованою на пентатоніці та варіантному розвитку. Історична перспектива дозволяє виявити ключові етапи цього процесу: від початкового освоєння хорового співу в контексті освітніх реформ і діяльності християнських місій до його подальшої інституціоналізації та перетворення на важливий елемент державної культурної політики. Особливе значення має етап формування жанру «шкільної пісні», який заклав основи інтеграції європейської гармонії в китайське музичне середовище та сприяв становленню нового типу музичного мислення. У другій половині XX століття ці процеси набувають системного характеру, що проявляється у розвитку масових хорових форм, професійних колективів і композиторської творчості.