ЖАНРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЛЬНОЇ СВІТСЬКОЇ ПІСНІ В АНГЛІЇ XVII СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНИХ НАСТАНОВ ДОБИ БАРОКО

Feng Zhihao

doi:10.31723/2524-0447-2026-47-8

Feng Zhihao Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0003-3887-9068

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2026-47-8

Ключові слова: сольна пісня, англійська музика XVII століття, lute song, барокова музика, монодія, Генрі Перселл, вокальна музика, історія музики, музичний стиль, музична виразність, камерна музика.

Анотація

Метою дослідження є виявлення закономірностей генезису та подальшого розвитку сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття, а також осмислення цього жанру як цілісного історико-стильового феномену, що сформувався в умовах взаємодії національної традиції та провідних європейських художніх тенденцій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-стильовий, системний та музикознавчий аналітичний методи аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття як самостійного жанрового явища, що має власну історичну динаміку та систему виразових засобів. У роботі уточнюється роль жанру lute song як генетичної основи англійської вокальної традиції та обґрунтовується значення європейських впливів, зокрема італійської монодії та французької придворної пісні, у процесі її трансформації. Висновки. Проведений аналіз дозволяє розглядати генезис і розвиток сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття як складний багаторівневий процес, зумовлений взаємодією історико-культурних, стильових і психологічних чинників. Формування цього жанру відбувається на перетині ренесансної поліфонічної традиції та нових барокових тенденцій, пов’язаних із утвердженням монодійного типу мислення, орієнтованого на індивідуалізацію музичного висловлювання. У цьому контексті сольна пісня постає як специфічна форма художньої комунікації, що відображає загальну спрямованість епохи на осмислення внутрішнього світу людини та її емоційного досвіду. Особливу роль у становленні жанру відіграє синтез національних і європейських традицій, що найбільш повно реалізується у творчості Генрі Перселла. Його музика демонструє органічне поєднання інтонаційної стриманості англійської лютневої пісні з гармонічною складністю та афективною виразністю барокової монодії.

Посилання

1. Carter T. Music in Late Renaissance and Early Baroque Italy. London: Batsford, 1992. 240 p.
2. Clarke E. Ways of Listening: An Ecological Approach to the Perception of Musical Meaning. Oxford: Oxford University Press, 2005. 246 p.
3. Holman P. Henry Purcell. Oxford: Oxford University Press, 1994. 250 p.
4. Keller P. E. Ensemble performance: interpersonal alignment of musical expression. Expressiveness in Music Performance: Empirical Approaches Across Styles and Cultures. Oxford: Oxford University Press, 2014. P. 260–282.
5. Lehmann A. C., Sloboda J. A., Woody, R. H. Psychology for Musicians: Understanding and Acquiring the Skills. Oxford: Oxford University Press, 2007. 268 p.
6. Rink J. Musical Performance: A Guide to Understanding. Cambridge: Cambridge University Press, 2002. 266 p.