ОПЕРНИЙ СЮЖЕТ ЯК ПРЕДМЕТ МУЗИКОЗНАВЧОГО ВИВЧЕННЯ

  • Qi Jiansong Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0004-4795-3762
Ключові слова: оперний сюжет, оперна сюжетологія, оперна харак- терологія, подієвість, оперний наратив, принципи інтриги, музичний лейттематизм.

Анотація

Мета статті – розкрити найбільш продуктивні музикознавчі підходи та оперного сюжету як стрижневого жанрового явища, що визначає структурно-композиційні особливості усього оперного тексту. Методологія передбачає розширений жанровий підхід, використання дефініцій з літературознавства, естетики, психології мистецтва, теорії інтерпретації. Окремого значення набуває напрям оперної сюжетології, що дозволяє оновити ключові положення сучасного оперознавства. Наукова новизна роботи визначається розвитком напряму сюжетології в оперознавстві, уточненням поняття оперного сюжету та його внутрішньо-жанрових різновидів. Розглядається зв’язок оперних сюжетів зі сферою подієвості, котра набуває широкого вияву в оперній композиції. Виявляються чинники життєподібності оперного змісту та специфіка оперної сюжетності як залежної від видовищного аспекту оперної вистави. Визначаються взаємовпливи сюжетології та характерології щодо оперного твору та оперної поетики у цілому, прослідковується втілення сюжетності на рівні музичної драматургії, зокрема у системі лейттематичних зв’язків. Висновки. Музикознавче вивчення оперної сюжетики та самого явища оперного сюжету потребує інтердисциплінарного підходу, причому не лише залучення літературознавчих дефініцій, а, насамперед, звернення до історії та теорії театру, до галузі історіософії та антропософії, філософської естетики та когнітивної лінгвістики. Сюжетність як рядоположеність подій, фактів, явищ, закономірність відношень та ситуацій виявляє власну структурну логіку, котра вимагає певних образних рішень, тяжіє до типізації змісту та форми здійснення. Типологія сюжетності набуває принципового жанрового значення в оперній творчості, оскільки підключає явища персоніфікації, персонажності, перебігу художніх подій, через яке відбувається типізація оперних характерів та способів музичної виразовості.

Посилання

1. Wang, Lungchuan (2019). Opera plotology as a subject of modern musicology. Dissertation … candidate of arts (doctor of philosophy) in specialty 17.00.03 “Musical art” / Odesa National Academy of Music named after A.V. Nezhdanova, Ministry of Culture of Ukraine, Odesa [in Ukrainian].
2. Gnyd, B. (1997). History of vocal art. Kyiv Nmau [in Ukrainian].
3. Grebenyuk, N. (1999). Vocal-performing creativity: psychological, pedagogical and art-historical aspects. Kyiv: Higher School [in Ukrainian].
4. Qiao, Zhi. (2023). Ways of forming the opera logosphere and methods of its study. Musical art and culture. No. 36. Volume 1. P. 114–125 [in Ukrainian].
5. Qiao, Zhi. (2024). Semantic prolegomena of the specification of the musical language of opera. Musical Art and Culture. No. 41. P. 223–234 [in Ukrainian].
6. Cherkashyna-Gubarenko, M. (2002). Music and Theater at the Crossroads of Epochs: Collection of Articles. Sumy: Nauka. T. 2. [in Ukrainian].
7. Cherkashyna-Gubarenko, M. (1981). Opera of the 20th Century: Essays. Kyiv: Muzychna Ukraina [in Ukrainian].
8. Jacobshagen, A. (2005). Opera semiseria. Gattungskonvergenz und Kulturtransfer im Musiktheater. München: Franz Steiner Verlag [in German].
9. Natalia Ostroukhova, Liu Xiaowen, Lyu Jing, Kongbo Tan, Yu Xinya. (2023). Interpretive innovations of the opera image in the creative dialogue M. Сallas – L. Visconti // AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research. Vol. 13, Issue 2, Special Issue 35. P. 26-30 [in English].
Опубліковано
2026-05-13
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА