АВТЕНТИЧНІ ПРИНЦИПИ АКОРДЕОННО-ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

  • Iryna Marianivna Shpytalna Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0000-0001-8558-0259
Ключові слова: автентичність, щирість, акордеонно-виконавська інтерпретація, історичність, світовідчуття

Анотація

Мета статті полягає у поглибленні семантичного спектру категорії автентичності у процесі акордеонно-виконавської інтерпретації як духовного діяння, що дозволяє визначити нові ціннісні орієнтири та виконавські художні принципи. Дослідження спрямоване на аналіз кореляції історичних жанрово-стильових норм, органологічно-інструментальних умов та індивідуального виконавського розуміння, що формує цілісну концептуальну систему та дозволяє визначити автентичні принципи акордеонної інтерпретації. Методологія дослідження передбачає використання комплексного міждисциплінарного підходу, що поєднує теоретичні концепції філософії, музикознавства, естетики та психології. Це сприяє поглибленню розуміння явища автентичності як духовно-інтерпретативного процесу акордеонно-виконавської творчості. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні концептуальних уявлень про феномен автентичності, зокрема засади сучасної акордеонно-виконавської інтерпретації, яка спрямована на досягнення історично-стильової та художньо-смислової відповідності між композиторським та виконавським текстом. Висновки статті дозволяють визначити автентичність як інтегральну характеристику акордеонно-виконавської інтерпретації, обумовлену історико-культурними та особистісно-смисловими чинниками (відчуття власної присутності у музичному звучанні). Одним із найважливіших автентичних принципів визначено інтонаційність, в якій виявлено іманентні семантичні, тембро-сонорні, художньо-виражальні, теситурні, фактурні, артикуляційні можливості виконавсько-інтерпретативної діяльності. Відтак важливим поняттям є автентичне акордеонне інтонування (гра-комунікація), яке полягає у взаємодії історичних засад твору, звукової перспективності інструмента та особистісних смислів виконавця, що відповідають культурно-філософській парадигмі часових та просторових координат.

Посилання

1. Давидов М. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста (акордеоніста). Київ : Музична Україна,
2004. 290 с.
2. Доманська Є. Історія та сучасна гуманітаристика. Київ : Ніка-Центр, 2012. 264 с.
3. Kernis M.H., Goldman B. M. A multicomponent conceptualization of authenticity: Theory and research. Advances in Experimental Psychology. 2006. Vol. 38. P. 283–356.
4. Kivy П. Authenticities: Philosophical Reflections on Musical Performance. London : Cornell University Press, 1995. 299 p.
5. Taruskin R. Text and Act: Essays on Music and Performance. New York : Oxford University Press, 1995. 384 p.
6. Taylor C. The Ethics of Authenticity. Cambridge, MA : Harvard University Press, 1992. 142 p.
7. Trilling L. Sincerity and Authenticity. Cambridge, MA : Harvard University Press, 1972. 188 p.
Опубліковано
2026-05-13
Розділ
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ВИКОНАВСТВА