КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА СПАДЩИНА Ф. НАДЕНЕНКА І ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНОГО АКАДЕМІЗМУ

Анотація

Мета роботи – виявлення жанрово-стильової та поетико-інтонаційної унікальності камерно-вокальної творчості Ф. Надененка в річищі провідних настанов музичного академізму-традиціоналізму. Методологічна база роботи має комплексний характер, поєднуючи міждисциплінарний, інтонаційний та музично-культурологічний підходи. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки жанрово-стильові метаморфози вокальної спадщини Ф. Надененка, але й її зв’язок з академічно-традиціоналістською «лінією» розвитку української музики радянського періоду. Висновки. Творча постать Ф. Надененка являє собою одну з яскравих особистостей, що репрезентувала розвиток української радянської музичної культури в період 20-х – початку 60-х років ХХ століття та показових для неї шукань. Успадкувавши митецький та освітній універсалізм попередніх поколінь українських музикантів, він був відомим як ерудований музикант, видатний піаніст, теоретик, музичний редактор та композитор, діяльність якого завжди відзначалася високим музичним професіоналізмом. Узагальнений погляд на камерно-вокальну спадщину Ф. Надененка, що охоплює більше двохсот творів, дозволяє віднести його до авторів академічно-традиціоналістського спрямування. Як філолог та знавець світової літератури він звертається у своїй вокальній спадщини до широкого кола поетичних першоджерел, в тому числі до української поетичної класики XIX–ХХ століть (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Вороний, М. Рильський, В. Сосюра, О. Новицький, Л. Забашта, М. Бажан, М. Приходько та ін.). Крім того, композитор проявив себе також як поцінувач зарубіжної поезії різних часів і народів, в якій особливу зацікавленість у нього викликали твори А. Міцкевича, Р. Тагора та японська поетична лірика. Широкий вибір поетичних першоджерел визначає диференційований підхід композитора і у виборі музично-виразних засобів, що виявляють академічно-традиціоналістську орієнтацію його камерно-вокальної спадщини. Остання виявляється у домінуванні в ній аріозно-романсового типу мелодики, в апелюванні до інтонаційних, метро-ритмічних та фактурних формул-знаків українського фольклору, зверненні до показових ладо-гармонічних зворотів, квінтових бурдонів, що є присутніми в творах на українські поетичні тексти. «Східні» вокальні композиції Ф. Надененка спираються на широке коло виразних засобів «музичного Сходу», відомих у європейській музично-історичній традиції XIX століття (зб. 2, мелодика орнаментального типу та ін.).