ОБРАЗНИЙ ВСЕСВІТ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО У ДЖАЗОВІЙ КОНЦЕПЦІЇ КАТЕРИНИ КРАВЧЕНКО

Анотація

Мета дослідження – полягає у комплексному аналізі вокально-інструментальної сюїти Катерини Кравченко як з погляду виявлення механізмів інтонаційно-стильової взаємодії українського народного мелосу та джазу, а також визначення специфіки перекодування живописних образів засобами музичної виразності. Методологія дослідження базується на поєднанні комплексного (міждисциплінарного) та інтерпретаційного підходів. Застосовано методи структурно-семантичного, інтермедіального та виконавського аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі вокально-інструментальної сюїти Катерини Кравченко як прикладу сучасного переосмислення образного світу Марії Примаченко в контексті джазової музики. Уперше виявлено інтермедіальний вимір твору – механізм перекодування живописних образів у звукову мову музики, який виступає одним із ключових чинників художньої концепції сюїти. Ретельно розкрито специфіку трансформації живописних образів у темброво-інтонаційну систему та досліджено особливості синтезу українського мелосу з джазовими гармонічними, ритмічними та імпровізаційними моделями. Висновки. У результаті дослідження встановлено, що вокально-інструментальна сюїта Катерини Кравченко є яскравим прикладом інтермедіального діалогу між живописом і музикою. Композиторка перекодовує візуальні образи звуковою мовою, встановлюючи відповідності між елементами двох мистецьких систем: колір картин відображається у тембральній палітрі оркестру, орнаментальність і ритм – у метроритмічній структурі та остинатних фігураціях, а просторовість і багатошаровість композицій – у фактурі та гармонії. Таким чином, твір демонструє, що взаємодія різних мистецьких систем може не лише відтворювати вихідний образ, а й розширювати його семантично-смисловий потенціал. Композиторка у свої сюїті створює особливий художній простір, у якому національна традиція і зберігається, і переосмислюється, відкриваючи нові шляхи інтерпретації живопису та підтверджуючи значущість синтезу мистецтв для подальшого наукового осмислення.