ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ ТА ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ ПІДХОДИ В МУЗИКОЗНАВСТВІ: ДО ПРОБЛЕМИ ЕМПІРИЧНОГО СТАТУСУ ІСТОРИЧНОГО ЗНАННЯ
Анотація
Метою дослідження є теоретичне осмислення джерелознавчого, історіографічного та феноменологічного підходів у сучасному музикознавстві крізь призму проблеми емпіричного статусу історичного знання, а також виявлення їх методологічного потенціалу для формування цілісної наукової моделі дослідження музичної культури. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує принципи джерелознавчого, історіографічного, феноменологічного та когнітивного аналізу. Джерелознавчий метод застосовується для розгляду музичного твору як носія структурованого інформаційного ресурсу, що дозволяє досліджувати внутрішні (формальні, композиційні, семіотичні) та зовнішні (історико-культурні, соціальні, інституційні) параметри музичного джерела. Історіографічний підхід спрямований на виявлення механізмів формування наукових наративів, критичний аналіз музично-історичних моделей та дослідження зміни наукових парадигм у музикознавстві. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні проблеми емпіричного статусу історичного знання в музикознавстві через інтеграцію джерелознавчого, історіографічного та феноменологічного підходів. Уточнено роль історіографічного наративу як форми наукового конструювання музичного минулого, а також обґрунтовано необхідність поєднання аналітичної точності джерелознавства з критичною рефлексією історіографії. Висновки. Проблема емпіричного статусу історичного знання в музикознавстві виявляє необхідність глибокого методологічного переосмислення самої природи наукового підходу до музичного минулого. У центрі цього переосмислення опиняється співвідношення джерелознавчого, історіографічного та феноменологічного вимірів, які разом формують цілісну модель сучасного музикознавчого знання. Відмова від одновимірного розуміння історії як виключно наративної конструкції відкриває можливість розглядати її як складну систему, що поєднує емпіричну основу з інтерпретаційною діяльністю. Історіографічний підхід дозволяє виявити умовність і контекстуальну зумовленість будь-яких історичних побудов, включно з історією музики. Це підсилює необхідність критичної рефлексії щодо самих способів формування історичних наративів і підкреслює значення історіографії як інструмента аналізу не лише об’єкта, а й методів його пізнання. У цьому контексті джерелознавчий підхід набуває фундаментального значення, оскільки він забезпечує опору на емпірично доступні форми музичного буття. Взаємодія його внутрішніх характеристик і зовнішніх історичних умов створює підґрунтя для інтерпретацій, що мають не лише концептуальний, а й емпірично обґрунтований характер. Саме в цьому поєднанні формується можливість досягнення більшої достовірності музикознавчого знання.
Посилання
2. Beard D.; Gloag K. Musicology: The Key Concepts. London; New York: Routledge, 2005. 232 p.
3. Cook N. Music: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press, 2000. 160 p.
4. Dahlhaus C. Foundations of Music History. Cambridge: Cambridge University Press, 1983. 180 p.
5. Huron D. Sweet Anticipation: Music and the Psychology of Expectation. Cambridge, MA: MIT Press, 2006. 462 p.
6. Kuhn T. S. The Structure of Scientific Revolutions. Chicago: University of Chicago Press, 1962. 210 p.
7. Taruskin R. The Oxford History of Western Music. Oxford: Oxford University Press, 2005. 6 vols. URL: https://global.oup.com/academic/product/the-oxford-history-of-western-music-9780195386304
8. White H. Metahistory: The Historical Imagination in Nineteenth-Century Europe. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1973. 448 p.
