МУЗИЧНА ОРТОЛОГІЯ ТА ЯВИЩЕ ВАРІАНТНОСТІ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ

Анотація

Мета статті – визначити передумови та головні тенденції розвитку музичної ортології, виявити провідне значення щодо цього поняття мовно-мовленнєвої варіантності. Методологія дослідження зумовлена зверненням до ортологічного напряму вивчення процесу музичного формотворення, розвитком теоретичних дискурсивних засад музикознавчого аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у запровадженні музикознавчої теорії варіацій або музичної ортології; доводиться, що вивчення варіативності (варіабельності) як універсального явища посприяло ідеї створити спеціальну науку, ортологію, тобто дисципліну, основною категорією постає варіація. Виявляється, що основні поняття теорії змінності (мінливості) відображаються у термінах варіабельність, варіація, «варіація, варіант, інваріант, сталість, норма, константа. Пояснюється, що перші два терміни зазвичай використовуються як синоніми, але їх широкі та вузькі інтерпретації розрізняються. Варіабельність у широкому розумінні позначає здатність до будь-якої варіантності, модифікації, не претендує на опозиційність до інваріанту. У вузькому сенсі мінливість-варіабельність визначаєтьсяяк характеристика способу існування та функціонування мовних одиниць у синхронності та у діахронії, і у даному випадку поняття нормативу є доречним, адже необхідним є порівняння співіснуючих елементів, мовних побудов. Висновки. Варіантність в музиці може розглядатися як об’єктивна іманентна властивість музично-мовної системи, основою якої є деякий інваріант, що зберігає тотожність самому собі у низці видозмін в процесі текстових та міжтекстових трансляцій. Варіативність музично-мовних одиниць пронизує всю систему музичної мови, але у семантичному плані реалізується у мовленнєвому акті, тобто шляхом виконавської інтерпретації. Цьому передує варіабельність композиторського стилю та стилістичного виповнення музичного тексту, тобто динамізм мови проявляється у певних законах фонетичної, лексичної та граматичної організації в кожному конкретному творі, безпосередньо впливає на способи побудови композиційної горизонталі, тобто тематичного профілю твору, але також виявляється й у фактурно-вертикальному вимірі.