АКАДЕМІЧНІ НАРОДНІ ІНСТРУМЕНТИ У СУЧАСНОМУ ТЕАТРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-ДРАМАТУРГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються функціонально-драматургічні особливості використання академічних народних інструментів у сучасному театральному просторі, визначається їх роль у формуванні цілісної звукової драматургії вистави. Методологія дослідження передбачає використання комплексного, компаративного, виконавського, музикознавчого, культурологічного підходів; важливим є системно-аналітичний метод. Наукова новизна роботи постає у виявленні музикальності драматургічної вистави сьогодення як нової мови драматичного театру, як принципу формування нової театральної естетики та визначення у ньому ролі академічних народних інструментів. Висновки. Роль музики в драматичному театрі сьогодні виходить далеко за межі фонового звуку, недаремно драматичні театри отримують офіційний статус музично-драматичного театру, як Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька. Музика у театральній виставі структурує сценічний простір, підсилює динаміку сюжету, підкреслює драматургічні кульмінації та забезпечує імерсивність дії. Особливої ролі набувають у сучасній українській театральній драматургії фольклорні її компоненти, що також позначається на музичній інтонаційності і тембральності музичного оформлення спектаклю: найчастіше створюється авторська музика до конкретної вистави з використанням фольклорної основи, підвищується значущість народних інструментів, академізованих у ХХ столітті (баян, бандура, сопілка та ін.), які у своєму модернізованому вигляді та у виконанні талановитих інструменталістів стали здатними до втілення складних ідей, рефлексії над сучасністю та минулим, експериментів зі звуком і образом. Сучасна практика використання академічних народних інструментів у театральному просторі демонструє перехід від ілюстративного застосування музики до її структуроутворюючої функції. Інструментальні засоби стають активними носіями драматургічного змісту, формуючи багаторівневу систему взаємодії між звуком, дією та сценічним образом. Запропонована класифікація функцій академічних народних інструментів (ілюстративна, емоційно-психологічна, драматургічна, персонажна, символічна) дозволяє систематизувати їх роль у структурі вистави. На прикладі вистави «Ніч перед Різдвом» доведено, що інтеграція інструментів у сценічний простір, синтез виконавських ролей та використання розширених технік сприяють формуванню цілісної звукової драматургії.