«ШКОЛА ОЛІВ’Є МЕССІАНА»: ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГУ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ
Анотація
Мета роботи – дослідження поняття «школи Мессіана» та його відповідності композиторському методу викладання та втілення цього методу у творчій діяльності вихованців О. Мессіана. Методологія дослідження спирається на історичний контекстуальний метод, включає теоретико-методологічний та текстологічний аналіз. Наукова новизна полягає у відстеженні професійно-творчого діалогу/полеміки О. Мессіана з деякими найвідомішими його учнями, що здійснюється в українському музикознавстві вперше. Висновки. Поняття «школи Мессіана» включає в себе не лише й не стільки суто композиційні засади сучасної музики. Прискіпливе спостереження може надати свідчення запозичення учнями певних композиційних знахідок Мессіана: це концепція «момент-форми» у К. Штокхаузена, ритми у П. Булеза, «зачарування неможливостей» у Я. Ксенакіса, невми у Ж. Грізе та використання звуків природи у Т. Мюрая. Ці наслідування слугували молодим композиторам певними «відправними пунктами» їх власного композиторського шляху, але не ставали основними, оскільки кожен розвивав свій стиль власним шляхом (перше післявоєнне покоління учнів Мессіана називали себе les flèches, що з французької перекладається як «стріли»). Вплив Мессіана-викладача виходив за межі суто методологічного підходу й прямував у сферу естетичного. Він ділився з учнями ідеями та своїм світосприйняттям, на заняттях обговорювались також питання літератури й історії, живопису, архітектури, філософії й теології. Також вплив Мессіана виходив за межі суто консерваторського класу аналізу (й пізніше композиції) – інколи його авторитет позначався на учнях ще до того, як вони починали у нього навчатись, й часто продовжувався довгі роки після завершення консерваторського навчання, переростаючи у деяких випадках у багаторічні творчі контакти. Мессіан не передав учням свій стиль композиції – він передав їм стиль світосприйняття.
Посилання
2. Boulez P. Sprengt die Opernhäuser in die Luft! // Der Spiegel. 1967. No. 40 (24 Sept.).
3. Boulez P. Orientations / ed. by Jean-Jacques Nattiez; trans. by Martin Cooper. Boston: Faber and Faber, 1986. 541 p.
4. Cagney L. Gerard Grisey and Spectral Music: Composition in the Information Age. Cambridge: Cambridge University Press, 2023. 297 p.
5. Cagney L. Tristan Murail’s Musical Poetics // The Oxford Handbook of Spectral Music / ed. by Amy Bauer et al. Oxford: Oxford University Press, 2019. P. 269–309. DOI: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780190633547.013.20
6. Dingle C. Style and Technique in the Last Works of Olivier Messiaen: PhD diss. University of York, 2000.
7. Goldman J. Gérard Grisey, Accordionist // Twentieth-Century Music. 2018. Vol. 15, no. 1. P. 11–29. DOI: https://doi.org/10.1017/S147857221800004X
8. Halbreich H. L’oeuvre d’Olivier Messiaen. Paris: Fayard, 2008. 595 p.
9. Liebermann R. Opera houses? // Opera. London: Rolls House Publishing Company, 1968. No. 6. P. 439–520.
10. Peyser J. Boulez: Composer, Conductor, Enigma. New York: Schirmer Books, 1976. 303 p.
11. Samuel C. Entretiens avec Olivier Messiaen. Paris: Pierre Belfond, 1967. 236 p.
12. Smith R. An Interview with Tristan Murail // Computer Music Journal. 2000. Vol. 24, no. 1. P. 11–19. DOI: https://doi.org/10.1162/014892600559146
13. The Glenn Gould reader / ed. and with an introduction by Tim Page. New York: Knopf, 1984. XVI, 475 p.
