КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕМІСІЙНОГО ПІДХОДУ ДО МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СОЛЬНИЙ ТА АНСАМБЛЕВИЙ ВИМІРИ

Анотація

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та концептуалізації емісійного підходу як інтегративної методологічної позиції та розкритті специфіки його реалізації у сольному й ансамблевому виконавстві. Методологія дослідження передбачає застосування підходів, доцільних для теоретичних музикознавчих розвідок: концептуально-аналітичного, що забезпечив осмислення наукових джерел і уточнення категоріального апарату; інтегративного, який дав змогу поєднати положення музикознавства, психології музичного виконання та теорії комунікації; структурно-функціонального з використанням методів аналізу, синтезу, порівняння й теоретичного узагальнення для обґрунтування сутності та структури емісійного підходу. Наукова новизна полягає у концептуалізації емісійного підходу до музично-виконавської діяльності, обґрунтуванні його теоретичних засад, визначенні структури емісійного акту та розкритті специфіки його реалізації у сольному й ансамблевому виконавстві. Висновки. У дослідженні теоретично обґрунтовано та концептуалізовано емісійний підхід до музично-виконавської діяльності як інтегративну методологічну модель, що дозволяє розглядати виконавське звучання як процес художнього випромінювання смислової та емоційної енергії, сформованої у внутрішньому інтерпретаційному просторі виконавця. Визначено його концептуальні принципи, пов’язані з процесуальністю інтерпретації, енергетичною зумовленістю виконавської дії та її суб’єктно-комунікативною спрямованістю, а також охарактеризовано структуру емісійного акту як єдність інтенційно-смислового, тілесно-дієвого та перцептивного компонентів. Розкрито специфіку реалізації емісійного процесу у сольному й ансамблевому виконавстві, що відрізняються конфігурацією джерела художнього імпульсу та механізмами його координаційної трансляції у звуковому просторі.