ХУДОЖНЯ СПЕЦИФІКА УДАРНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ І ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ
Анотація
Стаття присвячена дослідженню художньої специфіки ударних інструментів та шляхів її реалізації у творчості композиторів і інструменталістів ХХ–ХХІ століть. Попри зростаючу зацікавленість ударними інструментами у музикознавчих працях, спостерігається нестача системних досліджень, які б поєднували аналіз технічних можливостей, тембрових характеристик та композиторських стратегій у різних виконавських контекстах. Мета роботи є виявлення особливостей художнього використання ударних інструментів, аналіз прийомів тембрової драматургії у сольних і ансамблевих творах, а також оцінка ролі виконавських і композиторських практик у формуванні музичної виразності. Методологія. У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що включає історико-генетичний аналіз розвитку ударних інструментів, компаративний метод для зіставлення різних авторських прийомів та інструментальних комбінацій, а також аналіз партитур. Наукова новизна. Увага приділена музикознавчому аналізу творів, у яких ударні інструменти виконують як сольну, так і ансамблеву функцію, а також дослідженню їхнього тембрового потенціалу і художніх образів, створюваних композиторами. Виявляються особливості їх звучання та використання для передачі образного наповнення, формоутворення та фактурної організації в аспекті композиторського задуму. Результати дослідження свідчать, що ударні інструменти відіграють значну роль у формуванні структурно-виразних характеристик твору, забезпечуючи розвиток драматургії, ритмічної та тембрової палітри. Виявлено тенденції використання литавр, маримби та інших ударних у різноманітних композиційних і виконавських контекстах, що підкреслює їхню здатність передавати широкий спектр емоцій і художніх образів. Висновки. Отримані висновки дозволяють розширити розуміння художньої специфіки ударних інструментів, визначити закономірності їхнього використання в творчості композиторів і виконавців, а також сприяють подальшому розвитку досліджень у галузі сучасної музичної культури та інструментальної практики.
Посилання
2. Димченко С. С. До питання еволюції методики гри на ударних інструментах. Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України та зарубіжжя. 2023. № 1. С. 128–134.
3. Замишляєв Д. Розвиток виконавства на ударних музичних інструментах: від його зародження до початку академічного визнання. (2024). Мистецтво в культурі сучасності: теорія та практика навчання, https://doi.org/10.31652/3041-1017-2024(3)-10 94 с.
4. Луценко В. Н. Розауро «Валенсія» для маримби соло у розвитку педагогічного та концертного репертуару для ударних інструментів. Музичний твір у перетині сучасних інтерпретаційних процесів : Матеріали наук.-практ. конф. / Дніпропетровська академія музики, 2022. С. 43-46.
5. Олійник Д.Б. Ксилофон у просторі музичної культури Європи (VIII ст. до н.е. – початок ХХІ ст.) : дис. … канд. мистецтв. Львів, 2016. 175 с.
6. Сіренко Є. Євген Станкович. Поема-концерт для скрипки та оркестру: авторські прийоми тембрової драматургії. Вісник НАКККіМ № 3’2014. 225–229.
7. Шушпанов Н. Еволюція групи ударних інструментів в оркестровій музиці другої половини XVII–XX ст. Бакалаврська робота. ЛНМА ім. М. В. Лисенка. 2024. 24 с.
8. Howe W. The Percussionist’s Guide to Darius Milhaud’s La création du monde. Percussionist 17, no. 1 (Fall 1979). 38–48.
9. Siwe T. Edgard Varèse’s Ionisation: Analysis and Performance Problems. Percussive Notes 32, no. 5 (October 1994) 56 с.
10. Williams B. M. The early percussion music of John Cage, 1935–1943 (Ph.D. diss., Michigan State University, 1990), 1. URL https://bmichaelwilliams.com/wp-content/uploads/1990/02/Music DissertionPDF.pdf (дата звернення: 06.07.2025). 17 с.
