ФУНКЦІЇ ПРОГРАМНОСТІ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ТА АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ У СУЧАСНІЙ КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ

Анотація

Метою дослідження є виявлення функцій програмності у камерно-вокальному мистецтві в історико-теоретичному контексті та у світлі сучасних тенденцій розвитку даної жанрово-стильової сфери у творчості композиторів наприкінці ХХ–ХХІ століть. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує історико-теоретичний, системний, семіологічний методи та музикознавчий метод жанрово-стильового аналізу. Наукова новизна статті полягає у визначенні програмності як багатофункціонального художнього принципу, що корелює композиційну логіку та семантичні рівні музичного твору та зумовлює драматургічну концепцію та виконавсько-інтерпретаційний потенціал сучасних камерно-вокальних композицій. Введенні у науковий обіг маловідомі у сучасному українському музичному просторі зразки камерно-вокальної творчості композиторів ХХ–ХХІ століть, що дозволяють розширити уявлення про стильове різноманіття та стильові тенденції розвитку камерного співу на сучасному етапі. Висновки. Програмність у камерно-вокальній музиці виступає важливим художнім принципом, який поєднує семантичний, драматургічний та композиційний рівні музичного твору. Функції програмності у камерно-вокальному мистецтві є багатогранними, серед яких головними є семантична, драматургічна, формоутворююча та виконавсько-інтерпретаційна. У творчості композиторів наприкінці ХХ–ХХІ століть програмність набуває нових форм музично-художньої реалізації, пов’язаних з переосмисленням принципів взаємодії музики з вербально-словесним текстом, жанрової системи камерної сфери вокального виконавства, його технологічних чинників та комунікативної парадигми камерно-вокальної творчості. Тому програмність виступає не лише як принцип змістової організації твору, але й як механізм формування нових композиторських і виконавських стратегій у жанрово-стильовій галузі камерного вокального мистецтва.