ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОБРАЗУ-МАСКИ В ТЕАТРАЛЬНО-ОПЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ ХХ СТ.

Анотація

Мета статті – визначити естетичні параметри й художні властивості образу-маски в театрально-оперному мистецтві ХХ сторіччя, що дозволить виділити найбільш значимі тенденції розвитку даного феномена. Методологія роботи визначається єдністю естетичного, семіотичного, театрознавчого, історичного, оперознавчого й музикознавчого аналітичного підходів, єдність яких створює загальне інтердисциплінарне поле вивчення явища образу-маски. Наукова новизна роботи пов’язана з розробленням типології явища маски й виділенням у якості найважливішої її складової частини образу-маски як візуально-вербального вираження театралізованої дійсності. Висновки. Театрально-сценічна «образ-маска» є семантично складним явищем та однією з фундаментальних характеристик художньої діяльності театрального актора або оперного співака. Процес надягання маски в багатьох театрально-художніх системах розуміється як складний психологічний механізм, завдяки якому виконавець «перевтілюється» в зображуваний ним образ, що дає йому змогу повною мірою реалізувати свій виконавський потенціал та ввійти в ігровий контекст. Даний процес «перевтілення» підкреслює умовність театрально-сценічної дії та її особливі художні параметри, що створюють основу для прояву індивідуальності виконавця та дозволяють йому повною мірою демонструвати свої акторські, вокальні, пластичні обдарування. Завдяки «образу-масці» сценічний персонаж отримує рельєфно виражені характерологічні та психоемоційні риси реально існуючої істоти, що посилює його художнє значення та робить можливим слухачу проникнути в духовний світ героя.