НОВІ ФОРМИ ХУДОЖНЬО-ЗМІСТОВНОГО ВТІЛЕННЯ ПСАЛМІВ ДАВИДОВИХ У ТВОРЧОСТІ А. ПЯРТА

Анотація

Метою цього дослідження є виявлення теоретичних засад і системних принципів аналізу Псалмів Давидових у контексті музичної творчості з особливим акцентом на інтерпретацію псалмодійної традиції в доробку Арво Пярта. Методологія роботи. Дослідження спирається на сукупність гуманітарних і музикознавчих методологій, що охоплюють системний, герменевтичний, компаративний, історико-стильовий і текстологічний підходи, а також метод інтертекстуального аналізу, який дозволяє розглядати псалом як текст, що живе на перетині богословських, музичних і поетичних систем. Наукова новизна статті визначається комплексним розкриттям як традиційних жанрових характеристик псалма, так і ступеня їх трансформації в музичній творчості Арво Пярта. У центрі уваги опиняється не лише збереження канонічних ознак псалмодійної форми, а й новаторські стратегії, що використовуються композитором у контексті оновлення духовної музичної традиції. Висновки. У стилістично стриманих і надзвичайно впорядкованих псалмових творах Пярта зберігаються риси давнього жанру: звернення до архетипових тем, діалогічна структура, символічна насиченість. Водночас у них постає нове сакральне трактування псалма – не як релікту минулого, а як живого духовного тексту, що продовжує звучати в сучасному світі. У цьому контексті особливо значущим є використання композитором безтактової ритміки, що наслідує традиції ранньохристиянської псалмодії. Такий підхід дозволяє не лише відійти від метричної впорядкованості, а й наблизитися до ритму духовного дихання, до вільного внутрішнього пульсу, у якому музичний рух узгоджується з природним ритмом молитви. Встановлено, що у XX столітті жанр псалма набуває нових виражальних горизонтів: розширюється його стилістичне розмаїття, а також суттєво ускладнюється структура формотворення. Псалмові композиції починають реалізовуватися в межах широкого діапазону форм – від лаконічних хорових мініатюр до масштабних сценічних і концертних творів. У доробку Арво Пярта ці тенденції отримують особливе інтонаційно-драматургічне трактування: псалом зберігає сакральну вертикаль і діалогічність, але втілюється у мінімалістичну звукову оболонку, що перетворює його на виразника не лише молитовного, а й метафізичного досвіду сучасності.