УКРАЇНСЬКА АУДІОКУЛЬТУРА НА ПЕРЕТИНІ ХХ – ПЕРШИХ ДВОХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХІ СТОЛІТТЯ: СТРАТЕГІЇ ДО ЗМІНИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ДИСКОГРАФІЇ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ ТА ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ ЗІ СТОРОНИ РФ
Анотація
Мета роботи полягає у дослідженні трансформаційних процесів української аудіозаписної культури на перетині ХХ–ХХІ століть.Методологія дослідження охоплює загально-наукові та спеціальні музикознавчі методи, а також історичний, культурологічний, емпіричний, соціологічний підходи й методи контент-аналізу текстів пісень, інтерв’ю з виконавцями. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі трансформацій української музичної індустрії в умовах глобальних викликів (пандемія «COVID-19» та військова агресія РФ). У дослідженні вперше систематизовано культурологічні чинники, що вплинули на розвиток дискографії періоду 1991–2021 (згодом 2022–2024) рр., зокрема адаптацію виконавців до цифрових форматів, роль онлайн-платформ і благодійних музичних ініціатив. Виявлено нові стратегії використання фольклорних мотивів як засобу підтримки національної ідентичності.Висновки. Українська аудіокультура під парадигмою суспільно-політичних та інформаційних змін ХХ – перших двох десятиліть ХХІ століття демонструє значну пертурбацію до адаптації глобальних викликів, зокрема за часи світової пандемії та військової агресії РФ (від 2014 року – зони АТО на сході України – до 2022 – повномасштабного вторгнення). Фактори зміни політичної установки спричинили трансформацію культурологічних чинників, що вплинули на випуск дискографічного матеріалу, втім – активізувавши цифровізацію, розвиток онлайн-індустрії і використання стрімінгових платформ як основного каналу –досягли поширення музичного контенту завдяки концерт- ним організаціям. Аудіотворчість стала важливим інструментом збереження національної ідентичності та патріотичного духу, що знайшло відображення серед українськомовного контенту та посилило роль незалежних виконавців, які активно розвивають нові адаптаційні жанри (наприклад – андеграунд музику). Останні роки зросло осмислення музики як форми культурного опору та міжнародного інформування про війну, що супроводжується підтримкою індустрії шоу-бізнесу через благодійні ініціативи, громадські організації та інституційні допомоги. У результаті цих викликів, європейська спільнота не лише сприяла збереженню українського фонофонду, а й надала імпульсів для інноваційного розвитку самої ідеї українізації в аудіопросторі, що підкреслило важливість вітчизняного музичного мистецтва у сучасному глобалізаційному світі.
Посилання
2. Литвин Т. Проблема плюралізму культур і цінностей у рефлексіях постліберальних теоретиків. Філософські обрії. Київ. 2013. Вип. 30. С. 69–79.
3. Овсяннікова Н. Українська естрадна пісня: тенденції розвитку. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Київ. 2022. Вип. 1 C. 170–173.
4. Сікорська І. Іван Карабиць і «Київ музик фест». Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Київ. 2020. Вип. 31. С. 173–186.
5. Шкрабій Н. Етнокоди української культури як маркери національної ідентичності у творчості гурту «The Hardkiss»: квал. роб. на здоб. освіт. ступ. маг.: 035 / Національний університет «Острозька академія». Острог, 2022. 65 с.