КАТЕГОРІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МЕТАФОРИ ТА ФЕНОМЕН МУЗИЧНОГО ВТІЛЕННЯ СМИСЛУ: ОБРІЇ МУЗИЧНОЇ МЕТАФОРОЛОГІЇ
Анотація
Мета статті – репрезентувати зміст та методичні можливості категорії концептуальної метафори у музикознавстві, запропонувати метафорологічний підхід до музичної творчості як художньо-мовного феномена та певної семантичної галузі. Методологія роботи визначається поєднанням когнітивно-лінгвістичного, системно-мережевого (глибинно-екологічного), естетико-семіологічного та музично-текстологічного підходів. Використовуються психологічні та стильові оцінки, котрі, разом, утворюють музикознавчий різновид епістемологічного підходу. Наукова новизна статті визначається розвитком метафорології як самостійної галузі сучасного музикознавства, що дозволяє уточнювати зміст та призначення, цілеспрямованість смислоутворення у музичному мистецтві, стосовно окремого твору та способу художнього мислення в музиці, у цілому. Чинником новизни постують визначення метафоризації в музиці як єдиного мовно-текстового семіологічного та психологічного механізму, котрий сприяє наслідуванню життєвому людському досвіду, перенесенню – переміщенню смислу через художнє означення. Вперше пропонується визначення двох головних музичних концептуальних метафор в музиці як втілення образів смерті/вічності – безсмерття (нескінченності буття) засобами хоральності у двох її історичних жанрово-стильових іпостасях (монодії та багатоголосся). Висновки засвідчують, що метафоричні принципи в музиці базуються на визначенні знакових та значеннєвих меж як структурно-темпоральних (порядок реалізації у звучанні); асоціативно-текстових музичних, також музично-контекстуальних; логіко-семантичних у співвіднесеності звучання з вербальними визначеннями. Образні музичні та словесні поняття, з одного боку, розділяють суму сприйнятого музичного матеріалу, градуюють його, з іншого – сприяють інтеграції вражень у цілісний музичний вплив, ведуть до утворення синтезуючого художнього концепту, тобто до запам’ятовування метафоричного досвіду як симультанної смислової фігури.
Посилання
2. Аристотель. Риторика. Поэтика. М.: Лабиринт, 2005. С. 5–165.
3. Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем / пер. с англ. К.: «София»; М.: «София», 2003. 336 с.
4. МакКормак Э. Когнитивная теория метафоры. Теория метафоры. М. , 1990. С. 358–386.
5. Ницше Ф. Об истине и лжи во вненравственном смысле (1873). Ф. Ницше. Полн. собр. соч., т. 1. М., 1912. С. 304–410.
6. Ортега-и-Гассет X. Две великие метафоры. Теория метафоры: Сборник / пер. с анг., фр., нем., польск. Яз. М.: Прогресс, 1990. С. 68–82.
7. Ричардс А. Философия риторики. Теория метафоры. М., 1990. С. 44–67.
8. Теория метафоры: Сб. / пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. М., 1990. 512 с.
9. Black М. Models and Metaphor. Studies in Language and Philosophy. Ithaca–London, Cornell University Press, 1962. P. 25–47.
10. Cassirer Е. Die Philosophie der Symbolischen Formen. Bd. 1–3. Berlin, 1923–1929.
11. Cassirer Е. Die Kraft der Metapher. Sprache und Mythe. Leipzig- Berlin, 1925. S. 68–80.
12. Davidson D. What Metaphors Mean. Critical In quiry. 1978, № 5. P. 31–47.
13. Drulak P. Metaphors and Creativity in International Politics. Discourse Politics Identiy. URL: www.lancaster.ac.uk/ias/researchgroups/ dpi/docs/dpi-wp3-2005-drulak.doc – 2005.
14. Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor. Metaphor and Thought. / ed. A. Ortony. Cambridge: Cambridge University Press, 1993.
15. Lakoff G. The Invariance Hypothesis: Is Abstract Reason Based on Image Schemata? Cognitive Linguistics. 1990. Vol. 1 (1).
16. Lakoff G. Metaphor and War. The Metaphor System Used to Justify War in the Gulf. URL: http://metaphor.uoregon.edu/lakoff-l.htm – 1991.
17. Lakoff G., Johnson M. Metaphors We Live by. Chicago, 1980. 193 р.
18. МасСогmас Earl R. A Cognitive Theory of Metaphor. MIT Press, Cambridge, Mass., 1990. 254 р.
Музичне мистецтво і культура