ОДЕСЬКА МУЗИКОЛОГІЧНА ШКОЛА ЯК ІНТЕГРАТИВНИЙ ФЕНОМЕН: ЄВРОПЕЙСЬКІ ВИТОКИ ТА СУЧАСНІ НАЦІОНАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Анотація

Мета статті – на основі вивчення досвіду одеського академічного музикознавства розробити актуальні підходи й аргументувати сучасні визначення феномена школи. Методологія дослідження поєднує історіографічний, персонологічний, герменевтичний та семіологічний підходи. Особлива увага приділяється типології конститутивних рис та аксіологічних ознак явища школи. Наукова новизна полягає у цілісній історико-теоретичній оцінці одеської музикознавчої школи як складного діалогічного феномена, що організує взаємодію європейської традиції історико-систематичного музикознавства з сучасними тенденціями національного формування музичної освіти та науки. Пропонується визначення музикознавчої школи на декількох рівнях, з включення підходу до неї як до практичної інституціональної творчості – способу професіоналізації та поглибленої диференціації форм пізнання й реконструкції дійсності. У висновках зазначається, що сучасна школа музикознавства – це колективно-особистісне інтерпретаційне явище, результат пізнавальної й розуміючої діяльності людини та спільноти, інтегративний показник комунікативних, музично-творчих і музичномовних досягнень. Тут вирішальним постає поняття артефакту – і як матеріального, і як духовного (психологічного) досягнення, об'єктивного свідчення творчої сутності (перетворення) суб’єктивної свідомості людини. Школа розкриває, як основний, досвід перетворення, перебудови, зміни реального світу та людини, нового моделювання дійсності, самовдосконалення; це евристико-технологічний тип, у той же час особистісно-трансгресивний когнітивний тип; це досвід, пов'язаний з істотними змінами в способі життя й мислення, у відносинах з навколишнім, який здатний надавати авторські моделі пізнавальної діяльності, як у мистецтві, так і в науці.