АКТУАЛЬНІ МУЗИКОЗНАВЧІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФОРТЕПІАННОЇ СОНАТИ У СВІТЛІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ФОРМИ

Анотація

Метою дослідження є комплексне осмислення фортепіанної сонати як жанру, форми й драматургічного принципу в історико-естетичному та виконавському контекстах, з акцентом на її інтерпретацію як художнього феномена, що виявляється на перетині композиторського рішення та виконавської форми. Особлива увага приділяється аналізу еволюції поняття «сонатність» у сучасному музикознавстві, а також її реалізації в інтерпретаційній практиці як вияву діалогічної природи музичного мислення. Методологічною основою роботи є міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-стильовий, функціонально-структурний, риторико-драматургічний та інтерпретаційно-аналітичний методи. Аналіз форми здійснюється з урахуванням її багаторівневої організації, функціонального навантаження та виконавської семантики. Наукова новизна полягає у розкритті сонатності як багатовимірної категорії, що виходить за межі традиційного жанрового розуміння і виявляється як принцип композиційного мислення, драматургічного розгортання та виконавської інтерпретації. Вперше у вітчизняному музикознавстві узагальнено інтерпретаційну парадигму сучасної теорії сонатної форми у світлі поняття виконавської форми, яка розглядається як особливий тип музичної семантики, що поєднує структурну жорсткість з інтонаційною свободою. Окреслено роль виконавця як співтворця художнього змісту, котрий формує індивідуалізовану драматургію твору в діалозі з композиторським текстом. Висновки. Жанрова форма сонати виступає яскравим прикладом того, як виконавська практика стає невід’ємною частиною художнього мислення композитора. Нові тенденції в осмисленні форми сонати відображають її психологічний потенціал, спрямований на зображення внутрішнього світу людини та її емоційних переживань. Естетичний спектр охоплює тут полярні регістри – від трагічного до ідилічного, від героїчного до споглядального, – проте в будь-якому випадку передбачає драматургічну напругу й емоційну активність. Виконавська реалізація сонатного циклу вимагає не лише глибокого розуміння його формальної структури й уважної роботи з нотним текстом, але й розвиненого особистісного переживання, необхідного для того, щоб сприйняти й втілити драматургію твору як емоційно-психологічну послідовність.