ПРИНЦИП ПОЛІЛОГУ ТА ПОЛІСТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Г. КАНЧЕЛІ

  • Zhang Zijian Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0003-3260-5143
Ключові слова: полілог, полістилістика, стильові тенденції, смисловий універсалізм, жанровий синтез, монологічність, семантика тиші, вокальна кантилена, танцювально-маршова стилістика, фортепіанна мова, «проста музика»

Анотація

Мета даної статті – виявити методичне художнє призначення принципу полілогу в творчості Гії Канчелі, розкрити своєрідність його фортепіанної мови, довести ключове призначення фортепіанної творчості для розуміння авторської оригінальності стилю Канчелі. Методологія роботи визначається поєднанням музикознавчих жанрово-стильового та текстологічного підходів, також міжвидовою мистецтвознавчої компаративистикою. Наукова новизна статті постає як вивчення творчого методу Г. Канчелі у контексті усіх жанрових складових його композиторської поетики, що дозволяє виявляти єдність його музичного мовлення, водночас пояснювати специфіку полілогу як особливої художньо-стильової якості музичної творчості. Вперше пропонується аналітичний розгляд циклу Г. Канчелі «Проста музика для фортепіано», у якому виявляються усі показові для композитора полістилістичні тенденції, також семантичні позиції. На новому теоретичному рівні доводиться авторська оригінальність, водночас смисловий універсалізм композиторських задумів та композиційно-драматургічних рішень Канчелі, визначається їх відповідність до метаісторичних запитів сучасної художньої дійсності. Висновки. Провідними стильовими рисами композиторської творчості Г. Канчелі, котрі породжують переплетіння полістилістичних тенденцій в його музиці та визначають своєрідність його фортепіанних опусів, є камерність, прагнення до жанрового синтезу, до «авторського слова» та до більшої простоти, тому й до семантика тиші, також монологічність – як розвиток монотематичного інтертекстуального методу впродовж усієї творчості. Окремо варто відзначити, як засадничі риси музичного мислення композитора, протиставлення сакральної та профанної образно-смислових ціннісних сфер, розвиток образу людини на основі ідеї людяності, що обумовлює зіставлення пісенної та танцювально-маршової семантики, вокальної кантилени та інструментальної моторики, сприяє вирішенню вічної трагедійної теми боротьби життя – смерті метафорично-притчовим дуалістичним шляхом.

Посилання

1. Барсова И. Музыкальная драматургия Четвертой симфонии Гии Канчели. Музыкальный современник. 1984. № 5. С. 108–113.
2. Гия Канчели. Простая музыка для фортепиано: На темы из музыки для кино и театра. URL: https://ruslania.com/ru/noty/157623-gija-kancheli-prostaja-muzyka-dlja-fortepiano-na-temy-iz-muzyki-dljakino-i-teatra/.
3. Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. К.: Муз. Украина, 1985. 112 с.
4. Грібінєнко Ю. Теоретичні та категоріальні засади музичної текстології та актуальної музикознавчої дисципліни: монографія. Одеса: Олді, 2023. 512 с.
5. Жукова Н. Інтерпретація як компонент музичної творчості: естетичний аспект: дис. …канд. філософських наук: 09.00.08. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. К., 2003. 192 с.
6. Зейфас Н. Песнопения. О музыке Гии Канчели. Монография. М.: СК, 1991. 280 с.
7. Зейфас Н. Симфонии Гии Канчели. Композиторы союзных республик: сб. ст. Вып.З. М.: СК, 1980. С. 48–93.
8. Кавтарадзе М. Грузинская опера 80-х годов: проблема жанрово-стилевого синтеза в опере Гии Канчели «Музыка для живых». Журнал «Искусство». Тбилиси, 1992. № 9. С. 34–50. (на грузинском языке)
9. Котляревский И. К вопросу о понятийности музыкального мышления. Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования. Сб. статей. К.: Музична Україна, 1989. С. 28–34.
10. Коханик І. Музичний твір: взаємодія стабільного і мобільного в аспекті стилю. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Музичний твір: проблема розуміння. К., 2002. Вип. 20. С. 44–51.
11. Ма Сінсін. Текстологічні засади виконавської інтерпретації у фортепіанній творчості (від стилістичного змісту до семантичної типології): дис. …канд. мистецтвознавства (доктора філософії); спец.: 17.00.03 «Музичне мистецтво». Одеса, 2018. 201 с.
12. Михалченкова-Спирина Е. Симфоническая драматургия Гии Канчели. Москва – Бордо, XXI век, 1997. 138 с.
13. Москаленко В. Г. Творческий аспект музыкальной интерпретации (к проблеме анализа). Исследование. К.: Изд-во Киевской Государственной консерватории, 1994. 156 с.
14. Люничева Е. Гия Канчели: «...Где царят добро и вечная любовь. Музыкальная академия. 2011. № 3. С. 139–143.
15. Овсяннікова-Трель О. Стильові засади «нової простоти» у світлі філософсько-естетичних значень концепту простоти. Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник ОНМА ім. А.В. Нежданової. Одеса: Гельветика, 2020. Вип. 32. Кн. 1. С. 162–175.
16. Самойленко О. Часові епістеми музики та темпоральні категорії історичного музикознавства. Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2017. No. 3 (36). С. 146–152.
17. Самойленко О. Музичне мислення як інтерпретативний феномен та предмет музикознавчої герменевтики. Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової. Одеса, 2017. Вип. 25. С. 206–214.
18. Ян Хуейянь. Категорія виконавського мислення у сучасній фортепіанології. Музичне мистецтво і культура. № 38. Вип. 1. Одеса, 2023. С. 200–212.
19. Duffie B. A conversation with Giya Kancheli // Personalwebsite of Bruce Duffie. Chicago, 2009. URL: http://www. bruceduffie.com/kancheli. html.
Опубліковано
2024-12-30
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА