ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЖАНРІ «ДИПТИХ» В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ К. ЦЕПКОЛЕНКО І М. СКОРИКА)

  • Wang Zian Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової https://orcid.org/0009-0005-9741-2830
Ключові слова: диптих, рондо, жанр, цикл, остінато, мінімалізм, сучасна музика

Анотація

Метою даної статті є визначеність особливостей трансформації жанру симфонії-диптиха в аспекті драматургічних та стильових процесів музики. Особливу увагу приділено розвитку сучасних напрямків розвитку симфонії, які обумовлені новою парадигмою часу у сучасній українській культурі. Методологія роботи ґрунтуються на базових принципах сучасного історичного та теоретичного музикознавства. В основі методології – поєднання різних дослідницьких підходів, але всі вони групуються навколо музично-текстологічного, спрямованого на виявлення особливостей жанру симфонії в аспекті драматургічних та стильових процесів музики і композиційної своєрідності сучасної музичної мови. Провідним методом роботи стає музично-текстологічний, спрямований на виявлення внутрішніх стильових особливостей симфонічних творів і семантичної своєрідності музичної мови. Наукова новизна. Новим видається ракурс статті, спрямований на обґрунтування трансформаційної природи жанру симфонії у досліджуваних творах, а також на виявлення процесів трансформації художніх принципів симфонізму під впливом мінливих парадигм часу в українській культурі. Висновки. У статті на прикладі симфоній-диптихів К. С. Цепколенко та М. М. Скорика розглядається напрям трансформаційних процесів у сучасній музиці. Музикознавчий аналіз цих творів засвідчив, що композитори застосовують широкий спектр композиторських технік, зокрема серійну, модальну, сонорну, алеаторичну, а також методи реконструкції музичного матеріалу. Доведено, що однією з ключових особливостей цих симфоній є виразна візуально-смислова образність, що сприяє індивідуалізації та персоніфікації не лише окремих солюючих інструментів, а й цілих оркестрових груп. Крім того, композитори приділяють особливу увагу розробці рольових інструментальних партій, що проявляється як у монологічних, так і в діалогічних структурах. Це надає творам театралізованого характеру, де численні музичні прошарки підпорядковуються логіці театральної дії. На основі фактологічного матеріалу розглянуті структурні параметри симфоній – такі як особливості композиторської поетики, емоційно-образні складові творів та інше.

Посилання

1. Аркан – гуцульський танець ініціації. URL: https://verkhovyna.life/news/2018/10/18/352/view
2. Берегова О. М. Тенденції постмодернізму в камерних творах українських композиторів 80-90-х років XX століття: автореф. дис. … канд. мистецтвознав. 17.00.03. НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2000. 16 с.
3. Кияновська Л. О. Мирослав Скорик: людина і митець. Львів: СПОЛОМ, 2008. 591 с.
4. Козаренко О. Феномен української національної музичної мови. Львів : Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка у Львові, 2000. 285 с.
5. Маловідомі факти про танець аркан. URL: https://dance.knukim.edu.ua/malovidomi-fakti-pro-tanec-arkan/
6. Перепелиця О. О. «Диптих» Мирослава Скорика: жанрові особливості // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА імені А. В. Нежданової. 2014. Вип. 19. С. 133-140.
7. Скорик М. М. Диптих для камерного оркестру (партитура, рукопис). Київ, 1999.
8. Цепколенко К. С. Диптих для симфонічного оркестру (партитура, рукопис). Одеса, 1981
9. Український «Гопак» – найвідоміший танець чи лицарське бойове мистецтво? URL: https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica&lng=1&id=4&idg=270.
Опубліковано
2024-12-30
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА