КОНЦЕПТ «МУЗЫКА» В РАННИХ СОЧИНЕНИЯХ А. КАРАМАНОВА («МУЗЫКА № 2» ДЛЯ ФОРТЕПИАНО)

Анотація

Мета статті. Стаття присвячена дослідженню стильових рис у творчості А. Караманова 1960-х років. Модерністський період заґрунтований на оригінальній композиційній техніці, в якій елементи музичної мови традиційного походження синтезовані з несерійною додекафонією і прийомами секундових і ритмічних модифікацій. Методологія роботи базується на положеннях системного та інтонаційного аналізу в дослідженні мовних засобів. Наукова новизна полягає у вивченні твору, який ще не знайшов свого освітлення в науковому обігу і виявленні оригінальних композиційних прийомів, котрі становили відкриття у вітчизняному музичному авангарді 1960-х років. Підкреслюється, що назва музичного твору формує кінцевий ланцюг значень, кожна ланка якого служить орієнтиром і організовує мистецький простір. Досліджується напрям композиторської техніки, якому необхідно слідувати для пошуку розгадки феномена караманівського авангардизму. Висновки. В одному з найбільш значних творів Караманова раннього періоду, незважаючи на унікальність застосованої автором мовної та концептуальної системи, збережені всі властивості європейського твору-опусу – структурованість і як наслідок,завершеність, вичерпаність форми, масштабність задуму, гострий драматизм у створенні такого неоднозначного і незбагненного поняття, як музика. Назва «Музика» змушує припустити авторську волю, спрямовану на підкреслене «відторгнення» ідеї твору від прийнятої смислової системи координат. «Музика» виявляється розташованою поза жанром, стилем, призначенням, способом піднесення, моделлю слухацького сприйняття тощо. Але, на відміну від традицій залучення хитромудрих назв-концептів композиторів-авангардистів, Караманов залишає назву, пов’язану з сутнісною природою мистецтва компонування звуків.