МІНІ-МОНООПЕРА «ЕВГЕНИЙ ОНЕГИН. ЕЩЕ ОДНА ПОПЫТКА» Ю. ГОМЕЛЬСЬКОЇ

Tatiana Kvasnikova

doi:10.31723/2524-0447-2019-28-2.5

Tatiana Kvasnikova Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2019-28-2.5

Ключові слова: форма, формоутворення, жанр, камерна опера, моноопера, міні-моноопера

Анотація

Мета статті – виявлення жанрово-стильових типологічних властивостей, парадигматичних рис жанрової категорії міні-моноопери. Методологія роботи включає історичний і теоретико-аналітичний музикознавчі методи, принципи музично-виконавської текстології, базується на холістичному підході. Наукова новизна роботи полягає в розвитку нових підходів до категорій жанрової форми, циклічності, циклічної структури, «віршу з музикою», в поглибленні уявлень про жанрову семантику моноопери. Висновки. Розвиток моноопери як однієї з показових різновидів камерного оперного жанру стає симптоматичною для музичної культури ХХ–ХI ст., висловлює деякі її сутнісні особливості, типові риси, перш за все ставлення до людської особистості, оцінку здатності людини до діалогу зі світом і з самим собою. Тому, так чи інакше, камерна опера відображає діалогічну природу людського спілкування в його своєрідності та різноманітності. Із цим пов’язана і поява її різновидів, таких як моноопера, міні-моноопера, міні-опера і міні-моноопера. Яскравим взірцем останньої постає «Евгений Онегин. Еще одна попытка» Ю. Гомельської. Композиторка спирається тут на первинні художні властивості тексту, віддаляючись від інтерпретації Чайковського. У музичній мові посилюється прозовий початок. Він загострений безліччю пауз, тріольний малюнком, декламаційними інтонаціями. Міні-моноопера Ю. Гомельської – це дуже типовий постмодерністський зразок художніх відносин, насичений скепсисом по відношенню до цінності любові. Звідси не тільки порушення ідіоматики і зниження пушкінської лексики, але і музично-драматургічне рішення вільної, спонтанної будови сцени, хоча саме в принципі переростання сольного епізоду в монологічну драматичну сцену можна виявити спадкоємність Гомельської по відношенню до ідеї Чайковського.

##submission.authorBiography##

##submission.authorWithAffiliation##

здобувач кафедри історії музики та музичної етнографії

Посилання

1. Alshvang A.A. (1970). P.I. Tchaikovsky. Moscow: Music [in Russian].
2. Gadamer G. (1999). Text and Interpretation. Hermeneutics and Deconstruction. V. Stegmayer Frank H., Markov B. (Еd). (рр. 202–242). SPb [in Russian].
3. Ruchevskaya E. (1966). On the correspondence of words and melodies in Russian chamber-vocal music of the beginning of the twentieth century. Russian music at the turn of the twentieth century: Articles, messages, publications. M.K. Mikhailova, E.M. Obraztsova (Еd.). (рр. 65–112). Moscow-Leningrad [in Russian].
4. Rosenberg R. (1967). Russian small form opera of the end of the XIX beginning of the XX century. Сandidate’s thesis. Leningrad [in Ukrainian].
5. Skrebkov S. (1958). Analysis of musical works. Moscow: Muzgiz [in Russian].
6. Zukkerman V. (1971). Expressive Means of Tchaikovsky’s Lyrics. Moscow: Music [in Russian].
7. Kholopova V. (1990). Music as an art form. Moscow: Scientific and Creative Center "Conservatory" [in Russian].
8. Kholopova V. (1999). Forms of musical works. Tutorial. SPb .: Lan [in Russian].