ОСОБЛИВОСТІ ІНТОНАЦІЙНОЇ СЕМАНТИКИ ОПЕРНОГО ГЕРОЯ (НА ПРИКЛАДІ ОБРАЗУ ГЕРМАНА В ОПЕРІ П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО «ПІКОВА ДАМА»)

Анотація

Мета статті – виявити механізми розшифрування інтонаційної семантики вокальної партії оперної партитури (на прикладі партії Германа з опери П. І. Чайковського «Пікова дама»). Методологія – компаративний аналіз особливостей драматургії опери та можливостей оперної інтерпретації; аналіз семантики інтонаційних архетипів музичного матеріалу двох арій Германа («Пікова дама» П. І. Чайковського). Наукова новизна полягає в обґрунтуванні значення інтонаційних архетипів для розшифровування семантики партитури опери та окремої оперної партії; обґрунтуванні залежності типу голосу, якого потребує оперна партія, від головного інтонаційного архетипу, що характеризує музичний матеріал цієї партії; поясненні певних інтонаційних механізмів розшифровування музичного матеріалу опери; обґрунтуванні певної обмеженості у виконавському трактуванні оперного матеріалу порівняно з драматичним. Висновки. Інтонаційні архетипи музичного матеріалу опери несуть в собі семантику образів. Використання нашарування інтонаційних архетипів відкриває можливості для розкриття музичних образів на рівні реалістичного, а не умовного театру, яким виступає опера у родині театрально-сценічних жанрів через художню мову висловлювання – спів. Нашарування інтонаційних архетипів e партії Германа («Пікова дама» П. І. Чайковського) виступає на зразок співвідношення тексту та підтексту: головний архетип партії задля реалізації засобами музики певного сценічного завдання іноді маскується «інструментарієм» інших архетипів, але завжди інтонаційна семантика партії Германа повертається до свого смислового інтонаційного архетипу – архетипу заклику як відображення сутності головного героя. Архетип заклику – це внутрішня сутність драматичного тенора, тому у «реалістичному театрі» така двошаровість інтонаційної семантики героя є доречною.