ДИТЯЧИЙ ХОР ЯК ВИКОНАВСЬКИЙ ФЕНОМЕН
Анотація
Мета роботи. Дослідження присвячене вивченню специфічних аспектів функціонування дитячого хору як виконавського феномену та виявленню феноменологічних аспектів буття цього виду творчості, зокрема, з точки зору виконавських умов і законів функціонування. Методологія статті. Використовуються загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких – естетичний, історико-культурологічний, узагальнюючий, музикознавчий – у їх єдності. Позицією наукової новизни виступає виявлення феноменологічних ознак дитячого хорового співу, зокрема, у музично-виконавському аспекті та дослідження цілісності хорового мистецтва як системи з власною функціонально-діючою та ідейною структурою, а також як виконавського феномену виявляється й у комунікативних функціях своєю чергою безпосередньо впливаючих на дію системи. Висновки. З точки зору виконавства, зокрема первісної гетерофонності, хорового строю, утворення «злитних» унісонів з багатьох індивідуальних тембрівголосів і співвідношення їх у хоровому багатоголоссі – хор уособлює риси синергизму, а з точки зору організованого (ритуалом, регентом, диригентом) хорового звучання – емерджентності. У дитячому хорі синтезуються у «непростій сумі»: емерджентні властивості колективної творчої дії, загально-хорового культурно-мистецького континууму з додатковою лінією специфічно-музичного емерджентного розвитку-становлення та іманентні емерджентні особливості дитячого образу світу з його «алогічними» стрибками, асоціаціями, перетвореннями, ігровими інтенціями, перманентним оновленням, «ангельською» щирістю-чистотою помислів та голосовою тембральністю, утворюючи ще один ряд емерджентних результативних виходів. Все це зумовлює феноменологічний статус дитячого хору як виконавського явища, специфічної емерджентної цілісності, автономної мистецької одиниці, виховально-освітньої парадигми, культурного знаку.
Посилання
2. Vygotsky, L.S. (1987). Psychology of art. Moscow: Pedagogy [in Russian].
3. Dyachkova L.S. (1985). Melodics. Moscow: GMPI im. Gneiss [in Russian].
4. Kazachkov, SA (1998). Conductor Choir is an artist and a teacher. Kazan [in Russian].
5. Kaluzhnikova T.I. (2005). Acoustic text of the child (based on the material recorded from modern Russian urban children). (The dissertation of the doctor of art criticism). State Institute of Art Studies. Moscow [in Russian].
6. Kartsevа G.A. (2004). Rhythm as a cultural-anthropological phenomenon. (The dissertation of the doctor of philosophical sciences). Institute of Philosophy, Russian Academy of Sciences, Moscow [in Russian].
7. Kasatkinа, Z.A. (2013). Development of choral art in the artistic culture of Russia. (The Dissertation of the candidate of culturology). Ros state ped Un-t them. AI Herzen, St. Petersburg [in Russian].
8. Osadchaya SV The problem of unity as a factor of the author’s style of the Orthodox liturgical tradition. Musical art and culture, (21, 198-205). Retrieved from https://doi.org/https://doi.org/10.31723/2524-0447-2015-21-198-205 [in Ukraine].
9. Redco, A.M. (2011). Functionality of the choir in the space of the ancient Greek representation. Young scientist (No. 5. T.2, pp. 157-161). Retrieved from https://moluch.ru/archive/28/3204/ [in Russian].
10. Skrеbkov S. (1973). Artistic principles of musical styles. Moscow [in Russian].
11. Sukhantseva V.K. (1990). Time category in musical culture. Kiev : Lybid [in Ukraine].
12. Chernyshevsky, N. (1938). Aesthetic attitude of art to reality. N.G. Chernyshevsky Articles about aesthetics. Moscow [in Russian].
13. Shatova, IV (2005). Stylistic foundations of the Odessa choral school (the Dissertation of the candidate of art criticism). Odessa state muse acad. to them AV Nezhdanova, Odessa [in Ukraine].
14. Ship, V. (1966). Pygrov K.K. – Performer-conductor. Odessa [in Ukraine].
Музичне мистецтво і культура