РОБОТА ПІАНІСТА НАД ТЕКСТОМ МУЗИЧНОГО ТВОРУ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Анотація

Мета статті – вивчити кінестетичні властивості музичної пам’яті, задіяні в роботі виконавця над фортепіанним твором. Методологія дослідження полягає в системному підході до роботи піаніста над музичним твором; спеціальна увага приділяється вичленовуванню етапів технологічного процесу освоєння і запам’ятовування музичного тексту. Наукова новизна визначається роз’ясненням і обгрунтуванням етапності роботи рухової пам’яті піаніста, в якій вибудовування єдиної системи запам’ятовування музичного твору передбачає виділення і аналіз як свідомих прийомів і методів запам’ятовування, так і несвідомих механізмів музичної пам’яті виконавця. Висновки дозволяють відокремити етапи процесу освоєння і запам’ятовування музичного тексту, заснованого на кінестетичному аспекті музичної пам’яті, а саме: конструктивно-логічний рівень осмислення – аналітична робота з глобального вивчення фактури твору; здійснення рухового зживання з фактурою – технологічне освоєння фактури твору на тактильному (пальцевому) рівні м’язової координації (швидкість і градація голосів), а також у форматі коректного просторового орієнтування кожного руху; уявне представлення позиційно-лінеарних кінестетичних відчуттів – закріплення м’язової мнемоніки (запам’ятовування, збереження і відтворення руху і положення частин тіла). Концертна практика автора цієї статті показує, що ті пласти твору, які в руховій і конструктивно-логічній їхніх складових частинах вдавалося повністю «пройти» подумки, паралельно з роботою внутрішнього слуху, не підводили на сцені ніколи. Це ж стосується не тільки самої текстової впевненості, але і власне рухової.