КАПРІЧЧО НА «КУ-КУ» ДЖИРОЛАМО ФРЕСКОБАЛЬДІ

Анотація

Мета статті – вперше цілісно розглянути Капріччо на «ку-ку» Джироламо Фрескобальді з позиції форми, остинатності, тематиз- му та його співвідношення, метрики, розміру. Ввести твір у репертуар піаністів. Методологія статті – використані методи історико-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дало можливість висвітлити своєрідність і неповторність жанрового мислення Джироламо Фрескобальді відносно Капріччо на «ку-ку» у його творчій індивідуальності і в контексті подальшого дослідження розвитку жанрових особливостей капріччо. Наукова новизна статті полягає в тому, що в музикознавстві не віддається дань ряду жанрових творів композитора, в тому числі Капріччо на «ку-ку». Та й творчий стиль композитора та його жанрові привілеї не досліджуються. Дисертація С.О. Козликіної присвячена деяким творам композитора, але має ряд загальних спостережень [1]. Остання публікація про жанр капріччо належить нам, Чжан Тяньтянь [2]. Виходячи з жанрового аналізу Капріччіо на «ку-ку», можна уточнити компоненти, що входять до змісту капріччо того часу. Висновки. Капріччо Джироламо Фрескобальді на «ку-ку» містить три хвилі, поділяється на 10 частин із внутрішніми розділами. У капріччо 9 тем, інтонаційно пов’язаних між собою. Сопрано остінато у творі умовне, бо в «темі» «ку-ку» зберігається постійна звуковисотність, і звучить вона тільки в сопрано, але разом із тим репліка «ку-ку» весь час змінює ритмо-метричний зміст, приймає участь у чотирьохголосній драматургії; в поєднанні, співвідношенні, контрапункті, імітації з багатотем’єм Капріччо. Репліка «ку-ку» явно проявляє себе в Капріччо як самостійна тема «ку-ку», зберігаючи звуковисотність, виконує всі функції, що належать поліфонічному тематизму: імітується, контрапунктується з різними темами, то поєднується, то дає їм самостійно відзвучати, то з’єднується з різними темами імітаційно, перекликами, з їхніми контрапунктами, їхніми стреттами. Усі теми Каприччіо в різному ступені інтонаційно пов’язані, в тому числі і з реплікою «ку-ку». Терція є лейтінтонацією твору.