ДИРИГЕНТСЬКИЙ ЖЕСТ ЯК ОБ’ЄКТ СЕМІОТИЧНОГО АНАЛІЗУ

жест, знак, символ, семіотики, диригентський жест, мова диригування, диригент

  • Svetlana Murza Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Ключові слова: жест, знак, символ, семіотики, диригентський жест, мова диригування, диригент

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються передумови та механізм перетворення жесту-знаку на жест-образ у диригентському мистецтві. Методологія дослідження. У статті використовуються компаративний, естетико-культурологічний, музикознавчий методи в їх єдності. Наукова новизна статті виражається у виявленні семіологічних аспектів диригентського жесту у специфіці музично-мовних параметрів. Мова диригування розглядається з точки зору аналізу його одиниці – знака-жесту – на основі єдності інтерпретативних принципів музичного виконавства і семіології. Висновки. Диригентське мистецтво, як самостійний вид музичного виконавства, втілює в інтерпретаційному процесі найвищу ступінь узагальнення, абстрагування і спрямування з матеріального до ідеального. Ініціація єдиного складного процесу трансляції музичного смислу цілим колективом інтерпретаторів-інструменталістів із метою результуючої «нової інтерпретації» вимагає специфічних засобів комунікації з останніми, що призводить до створення специфічної, але універсально зрозумілої оркестрантам мови диригування. Диригентські жести, символізуючи темброво-звукові образи в їх динаміці, в хронотопічному процесі становлення музичної думки, ідеї перетворюють технічні знаки-засоби диригентської техніки на виконавський диригентський текст твору, а жести-знаки – на жести-образи. Специфіку тут становить вторинність звукоутворення і ведення звуку, які диригент формує опосередковано, використовуючи професійну жестову мову. При цьому інтерпретативна (ідеаційна) і технологічна (матеріалізована в музичному інструменталізмі) сторони виконання виходять із диригентських установок, направляються і корегуються ними, виробляючи власну технологію «звучання» рук, власну мову диригування. Саме на такій основі здійснюється «переклад» композиторської мови партитури на диригентську мову жестів і знову – на спільний «виконавський текст» музикантів оркестру.

##submission.authorBiography##

##submission.authorWithAffiliation##

старший викладач кафедри народних інструментів

Посилання

1. Averintsev S. (2001). Symbol. Averintsev S. Sophia-Logos: Dictionary. Kiev: Spirit i Litera. S. 155–161. [in Russian].
2. Kreidlin G.E. (2007). Non-verbal semiotics and its relationship with verbal. Doctor’s thesis. Moscow. [in Russian].
3. Nietzsche F. (1990). The birth of tragedy, or Hellenism and pessimism. T. 1. Moscow: Thought. [in Russian].
4. Mechkovskaya NB (2007). Semiotics Language. Nature. The culture. Moscow: Academy. [in Russian].
5. Soboleva N. (2011). On the essence of the artistic technique of conducting. Bulletin of the Russian State Pedagogical University. A.I. Herzen. No. 140. S. 148-152. [in Russian].
6. Tikhomirov S.A. (2014). Sign-gesture, hyperbole and symbolic exchange: practice and communication. The pedagogy of art. No. 4. URL: http://www.art-education.ru/sites/default/files/journal_pdf/tikhomirov.pdf (date of death February 5, 2019) [in Russian].
Опубліковано
2019-10-23
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ