МИКОЛА ТА ЕМІЛІЙ МЕТНЕРИ, РІХАРД ВАГНЕР І КУЛЬТУРА РОСІЙСЬКОЇ СРІБНОЇ ДОБИ

Анотація

Мета статті – представити освоєння ідей і сприйняття музичних новацій Вагнера російським суспільством як багатоетапний і багато- рівневий процес, що має свої важливі віхи. Методологія роботи зумов- лена історіографічним і естетичним стильовим підходами, реалізовани- ми в руслі музикознавчого систематичного стильового аналізу. Наукова новизна статті визначається паралельним охопленням та зведенням до загального динамічного ряду різних дослідницьких аспектів даної теми, також виявленням тих зв’язків sз постаттю Вагнера та з його осо- бистістю родини Метнера, що не лежать на поверхні. Виявляється, що сімейна історія так чи інакше вплинула на ставлення до Вагнера як старшого Емілія Метнера, так і його молодшого брата, компози- тора і піаніста Миколи Метнера. Вивчаються безпосередні та опо- середковані зіткнення з вагнерівським мистецтвом творчості Миколи Метнера, який, поряд sз Рахманіновим і Скрябіним, увійшов до історії музичної культури як знакова постать перехідного Срібного століття. Доводиться, що особливе ставлення Метнера до імені та особистості Вагнера було пов’язаним з однією sз сімейних саг їх власного роду по материнській лінії Гебхард-Гедіке. Висновки. Вагнерівське ставлення до мистецтва та його настійливо повторюване твердження, що воно внутрішньо єдине, виявилося особливо близьким XX століттю. Важливо відзначити, що дане відношення вступало у протиріччя з традиційними методами художньої освіти, що панували у професійних мистецьких навчальних закладах. Процес освоєння ідей і музичних творів Вагнера до початку ХХ століття вже пройшов декілька стадій. Композитори нової генерації прагнули звільнятися від полону прямих вагнерівських впливів та трансформувати їх відповідно до власних національних за- вдань, колишня полемічність оцінок музики Вагнера змінилася поглибле- ним вивченням його творчих принципів.