«ФІЗИКА» МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ В АНТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ ТА КАРТЕЗІАНСЬКОМУ МЕХАНІЦИЗМІ
Анотація
Метою статті є порівняння двох моделей музичного сприйняття (або швидше яким його бачили у відповідні епохи) відносно до основних доктрин музичної естетики того часу: давньогрецького вчення про му- зичний етос і теорії афектів епохи Бароко. Вчення про музичний етос розповсюджується та досягає свого апогею в працях давньогрецьких філософів, тому стаття є спробою побудувати «фізичну» модель му- зичного сприйняття, виходячи з міркувань античних філософів із цього приводу. Подібна модель може бути отримана з декартівських «При- страстей душі». Методологія дослідження полягає в контент-аналізі, застосованим до ряду філософських джерел із метою створення «фізич- них» моделей музичного сприйняття музики за допомогою синтезу цих даних. Незважаючи на те, що поняття «етос» та «афект» за своєю природою досить близькі один до одного, між цими поняттями існує досить велика різниця. Греки вважали, що різні типи музики не тіль- ки викликають певний афект, але й сама музика має певним типом етос й може фактично впливати на етос людини (мета статті – по- будувати «фізичну» модель такого впливу, як це вважалося грецьки- ми філософами). Наукова новизна. Побудови подібних моделей, як і їх порівняння, раніше не здійснювались. Механістичний матеріалізм – це тільки половина картезіанської філософії: як відомо, картезіанський світ складається з двох видів речовин – res extensa й res cogitans. Res extensa (як тільки що згадувалося) є фізичним світом, а res cogitans – розумом або душею. Висновки. Механістичний матеріалізм – це лише половина частини декартової філософії: як відомо, декартовий світ складається з двох видів речовин – res extensa й res cogitans. Res extensa (як щойно згадувалося) є фізичним світом, а res cogitans – розумом або душею. У «Пристрастях душі» Декарт досліджує взаємодію між цими двома речовинами з механістичних позицій, і це дозволяє нам розгля- нути таку взаємодію щодо сприйняття музики. Вчення про етос гли- боко вплинуло на створення нового вчення музичної естетики – теорії афектів. Стаття викладає подібність між цими двома естетичними доктринами шляхом порівняння їх моделей музичного сприйняття.
Посилання
2. Aristotle and Shields C. De Anima. Oxford : Claredon Press, 2016.
3. Athenaeus and Yonge C. The Deipnosophists or Banquet of the Learned : in 3 volumes. London : Henry G. Bohn, 1854. Vol. 3.
4. Descartes R. The Passions of the Soule. Translated out of French into English. London : J. Martin and J. Ridley, 1650.
5. Лосев А. Ф. История античной эстетики : в 8 т. Москва: АСТ ; Харьков : Фолио, 2000. Т. 2 : Софисты. Сократ. Платон. 846 с.
6. Plato and Cooper J. Complete works. Indianapolis; Cambridge : Hackett Publishing Company, 1997.
7. Rousseau G. S. Nervous Acts: Essays on Literature, Culture and Sensibility. Basingstoke : Palgrave MacMillan, 2004.
8. History of the pineal gland / Shoja et al. Child’s Nervous System. 2016. Vol. 32(4). P. 583–586. URL: https://link.springer.com/content/pdf/10.1007/s00381-015-2636-3.pdf (accessed: April 15th, 2018).
9. Tylor E. B. Primitive culture: researches into the development of mythology, philosophy, religion, language, art, and custom : in 2 volumes. 6th ed. London : John Murray, 1920. Vol. 2.
Музичне мистецтво і культура