ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ФАКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРІВ ДЛЯ СТРУННИХ ІНСТРУМЕНТІВ БЕЗ СУПРОВОДУ

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються принципи і способи фак- туроутворення в музиці для інструментів соло (без супроводу) в іс- торичному, структурно-функціональному і інструментально-специ- фічному аспектах. Методологія дослідження включає використання естетико-культурологічного, історичного, структурно-функціональ- ного музикознавчих методів, які утворюють єдину методологічну ос- нову. Наукова новизна статті виражається у виявленні формотвор- чої, інтонаційно-мелодійної, просторово-образної функцій фактури в творах для інструменту-соло. Виявляється специфіка домрової ін- струментальної фактури в зазначених функціях. Висновки. У музиці ХХ століття спостерігається актуалізація сольних інструментальних форм для струнних та духових інструментів, традиційно звучать у супроводі фортепіано, ансамблю або оркестру. За кілька століть свого існування цей жанр виробив власні фактурні форми змішаного типу. Їх природно-лінеарний принцип розвитку поступово вбирав різні види багатоголосої музичної тканини (приховане і явне багатоголосся, го- мофонно-гармонійні елементи, сонористика), що ґрунтується на іма- нентних інтонаційних властивості ускладнюється мелодики, а також створював власні, специфічні. Перераховане вимагає спеціального ви- конавського слухання і способів рельєфного виділення в умовах ціліс- ного лінеарно-вертикально-глибинного просторового розвитку сольної інструментальної тканини. Специфіка домрового інструменталізму (розташування всіх струн в одній площині, можливість одночасного використання різних прийомів звуковидобування, специфічні інструментальні прийоми) надає значних можливостей диференційованого виконання і комбінаторики гомофон- но-поліфонічних фактурних утворень. Це дозволяє розгортати складну драматургію в різних жанрово-стильових формах сольного домрового інструменталізму.