МОЦАРТ ТА НАРОДЖЕННЯ ЖАНРУ ФОРТЕПІАННОЇ ЧОТИРИРУЧНОЇ СОНАТИ

Анотація

Розглядаються питання ґенези та початкового становлення жанру чотириручної фортепіанної (клавірної) сонати в європейській музиці. Аналізується роль В.А. Моцарта в цьому процесі та надається загальна характеристика фортепіанної дуетної спадщини композитора. Мета роботи – визначення історичної ролі В. А. Моцарта у становленні жан- ру чотириручної фортепіанної (клавірної) сонати в європейській музиці. Методологія дослідження базується на історико-генетичному, істори- ко-контекстному, феноменологічному та жанровому методах аналізу. Наукова новизна полягає у розкритті дискусійних питань щодо ґенези та формування жанру чотириручної фортепіанної (клавірної) сонати, визначенні історичної ролі В.А. Моцарта в цьому процесі та загальній характеристиці його фортепіанної дуетної творчості. В українсько- му музикознавстві це проблемне коло вперше досліджене саме в науко- вих розвідках авторки статті. Висновки. У другій половині XVIII ст. найважливішими жанрами європейського музичного мистецтва ста- ють симфонія та соната. Одним із різновидів останньої є фортепіанна (клавірна) чотириручна соната, першовідкривачем якої довгий час вва- жався саме юний В.А. Моцарт, котрий у 9-річному віці створив яскра- вий зразок цього жанру. Вирішення питання щодо композиторського пріоритету у створенні жанру клавірної (фортепіанної) чотириручної сонати дотепер є неостаточним і відкритим до подальших наукових розвідок. І, безумовно, саме В.А. Моцарт є одним із фундаторів цього жанру, котрий закладав його основи і фактично першим познайомив із ним музичну громадськість доби. Фортепіанні дуети Моцарта (насам- перед його зрілі чотириручні сонати, в яких геній композитора дося- гає найвищої художньої досконалості) є вершиною-джерелом розвитку жанру, його найяскравішою кульмінацією у XVIII ст. та одним із най- вищих піків усієї історичної екзистенції, неперевершеними шедеврами світової музики.