КУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ ЕТНІЧНИХ УКРАЇНЦІВ ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ З ІНШИМИ НАРОДАМИ (НА ПРИКЛАДІ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ)

  • Nadiia Anatoliivna Lysevych Львівський національний університет імені Івана Франка http://orcid.org/0000-0002-1794-3510
Ключові слова: Південна Бессарабія, весільний обряд, нанашули, ет- нічні українці, фольклор, пісня

Анотація

Мета роботи – дослідження весільного обряду етнічних україн- ців Південної Бессарабії, виокремлення питомих елементів ритуалу від культури інших народів. Методологія дослідження спирається на комплексний метод, що включає принципи історизму, порівняльної ти- пології. Використання комплексного методу, цілісного опису об’єктів є обов’язковим для дослідження, тому що розкриває взаємопов’язаність елементів, притаманну фольклору. Наукова новизна – розгляд культури етнічних українців Південної Бессарабії як контактної з культурою інших народів; спроба осмислити символічність елементів, атрибутів весілля насамперед української традиції, вивчення культури бессараб- ської української традиції в комплексі з традиціями інших, сусідніх, народів. Дослідженню передувала фольклористична експедиція селами та містечками Бессарабії (колишні Кілійський, Татарбунарський, Са- ратський райони Одеської області), воно здійснювалося як за аналі- тичним опрацюванням уже опублікованих матеріалів науковців і зби- рачів фольклору, так і за матеріалами власних польових досліджень. Висновки. Культура Південної Бессарабії – це самобутнє явище, що потребує комплексного підходу до вивчення. Музичний обрядовий фольклор етнічних українців знаходиться на перетині культур етнічних ре- гіонів України (Київщина, Слобожанщина, Поділля) та культури інших народів. Найбільш глибинними культурними взаємозв’язками відрізня- ються українська та молдовська культура. Це більшою мірою стосу- ється культурологічного й етнографічного аспектів. Наприклад, слова «папушоя», «бринзя», «клака», «кошара» є запозиченими в молдован; мамалига, вертута є молдавськими стравами. Якщо розглядати музич- ну культуру, то доволі поширеним є явище, коли літературний компо- нент фольклору (його ідея, сюжет) збігаються в обох культурах. Щодо музичного компоненту, то кожному народу, незважаючи на тривале проживання на одній території, вдалося зберегти самобутність та ав- тохтонність (відмінні ритмічні структури, лади).

Посилання

1. Абдулаєва Г. Татарбунари – забуті сторінки ногайської історії. Avdent. 2017. 9 жовт. № 41 (982). С. 8.
2. Лисевич Н. Матеріали зі слів Н. Бойко, Г. Вахнован, с. Плахтіївка. З особистого архіву Лисевич Н.
3. Лисевич Н. Матеріали зі слів М. Котович, Р. Пустовітенко, с. Новоселиця. З особистого архіву Лисевич Н.
4. Лисевич Н. Матеріали зі слів К. Назаренко, с. Новоселиця. З особистого архіву Лисевич Н.
5. Мироненко Я.П. Молдавско-украинские связи в украинском фольклоре: история и современность. Кишинев : Штиинца, 1988. 144 с.
6. Покровская Л.А. Жанровая классификация гааузских народных песен. Revista de etnologie şi culturologie. Chişinău, 2008. Vol. 4. P. 124–128.
7. Смаль К. Просили батько, просили мати: запис весілля в с. Шевченкове Кілійського району Одеської області / записали В. Шаргородська і К. Смаль, упоряд. та нотографія К. Смаля. Чернівці : Зелена Буковина, 2005. 144 с.
8. Телеуця В. Весільний обряд українців Придунав’я. Фольклористичні зошити : збірник наукових праць. Луцьк : Твердиня, 2008. Вип. 11. С. 8.
Опубліковано
2021-05-20
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ