СЕМАНТИКА МОТОРНОСТІ У ФОРТЕПІАННІЙ МУЗИЦІ: ЖАНРОВЕ ПОХОДЖЕННЯ ТА СТИЛЬОВА ЕВОЛЮЦІЯ
Анотація
Мета дослідження – визначити основні історичні етапи та жан- рові чинники розвитку семантики моторності у фортепіанній музиці, виявити функціональну та смислову множинність моторного тема- тизму як зумовленого ідеєю відтворення в музиці багатства рухової енергії людини. Методологія роботи зумовлюється єдністю історіо- графічного та семантичного підходів, передбачає поглиблення тексто- логічних оцінок та індивідуально-стильових характеристик. Наукова новизна даної статті зумовлюється тим, що вивчення сфери фор- тепіанної моторності надає можливості виявляти специфічні ігрові семантичні показники музично-виконавського процесу та музичного тексту, підтверджувати наявність у музиці образного віддзеркалення антиномій порядку – свободи, відсторонення – прийняття, дієвості – ілюзорності, завершеності – відкритості, наслідування – винаходу, втілення – перевтілення, деяких інших. Розкривається єдність техно- логічних умов та образно-рольового призначення тематизму «загальних форм руху», його фундаментальне значення для фортепіанної поетики. Висновки. Найбільш результативним положенням щодо матеріалу да- ної статті є те, що «загальні форми руху», які буквально відтворюють енергію моторної сфери, тобто кінетику музичного звучання й відбит- тя в ній динамічності життєвого процесу, припускають предметну конкретизацію усередині загального семантичного поля даної музич- но-текстової сфери. Від ранньої класицистської епохи семантика мо- торності передається бетховенській поетиці, а далі – романтичному способу відтворення динаміки буття, на основі певних жанрових форм та їх фактурно-тематичних принципів, тобто більше залежить від спільних композиторських рішень; у період пізнього романтизму й далі домінуючим у сфері моторного тематизму з його семантичними функ- ціями постає індивідуальне авторське стильове начало, тому семан- тика моторності набуває більш диференційованих форм, залишаючись, однак, найбільш широким базисом музичного мислення й мовлення.
Посилання
2. Бобровский В. Тематизм как фактор музыкального мышления. Очерки. Чайковский. Мусоргский. Скрябин. Рахманинов. Москва : КомКнига, 2013. Выпуск 2. 374 с.
3. Задерацкий В. Музыкальная форма. Вып. 1: Учебник для специализированных факультетов высших музыкальных учебных заведений. Москва : Музыка. 1995. 544 с.
4. Ма Сінсін. Текстологічні засади виконавської інтерпретації у фортепіанній творчості (від стилістичного змісту до семантичної типології). Дис. ...канд. мистецтв.; спец.: 17.00.03 – музичне мистецтво. Одеса, 2018. 187 с.
5. Назайкинский Е. Логика строения музыкальной композиции. Москва, 1982. 319 с.
6. Самойленко А. Музыковедение и методология гуманитарного знания. Проблема диалога: Монография. Одесса : Астропринт, 2002. 244 с.
7. Холопов Ю. О трех зарубежных системах гармонии. Музыка и современность. Вып. 4. Москва, 1966. С. 216–329.
8. Шаймухаметова Л. Семантические процессы в музыкальной теме : автореф. дис…. докт. искусствоведения; спец. : 17.00.02 – музыкальное искусство. Москва, 2000. 44 с.
9. Ян Веньян. Категория пианизма в контексте исполнительской типологии фортепианного творчества : дис. ...канд. искусств.; спец. : 17.00.03 – музичне мистецтво. Одеса, 2017. 191 с.