МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ ІДІОСТИЛЬ ЯК АВТОРСЬКИЙ КОГНІТИВНИЙ ФЕНОМЕН

  • Rong Zhao Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової http://orcid.org/0000-0002-2780-3861
Ключові слова: ідіостиль, когнітивний стиль, музично-виконавська інтерпретація, виконавський твір, автор, художня дійсність, картина світу.

Анотація

Мета дослідження – відкрити специфічні риси, головні показни- ки музичного (фортепіанного) виконавства як авторського феномена, обговорити особливості виконавського твору, тобто того художнього продукту, що постає й залишається внаслідок процесу виконавського самоздійснення, відкрити особистісний механізм музично-виконавської інтерпретації. Методологія роботи передбачає сумісне використання текстологічного та психологічного підходів, залучення певних поло- жень сучасної когнітивістики. Наукова новизна даної статті поля- гає в розкритті стильового значення музично-виконавської творчості, впровадженні поняття ідіостилю як найбільш відповідного до інтер- претативних завдань музично-виконавської діяльності, включаючи її пізнавальні та оцінні стратегії, способи комунікативної активації. Пропонується підхід до виконавського розуміння як до самобутнього авторського феномена, що передусім визначає змістовий обсяг музично- го діяння. Доводиться, що музично-виконавське авторство, знаряддям експлікації якого є інтерпретація або образно-звукова концептуаліза- ція, ініціюється саме даним «світоглядним смислом». Висновки свід- чать про необхідність включення феномена виконавського авторства в музиці, як індивідуально-особистісного прояву людської сутності, до кола музикознавчого авторологічного вивчення, що передбачає сумісний розвиток текстологічного та комунікативно-психологічного підходів. Специфічними показниками музично-виконавського мислення як автор- ського феномена постає цілісність та експлікативність, тобто спря- мованість до конкретного предметного результату. Тому виконавський ідіостиль розрахований на певний творчий результат, передбачає влас- ний виконавський твір, що є, з одного боку, завершеним компонентом художньої дійсності, художньої картини світу, з іншого – перебудовою власного психологічного тезаурусу та новим моделюванням індивідуаль- но-особистісного сутнісного «Я».

Посилання

1. Бонфельд М. Музыка. Язык. Речь. Мышление: (Опыт системного анализа музыкального искусства). Ч. 1. Тезисы. Москва : МГЗПИ, 1991. 125 с.
2. Корыхалова Н. Интерпретация музыки. Теоретические проблемы музыкального исполнительства и критический анализ их разработки в современной буржуазной эстетике. Ленинград : Музыка, 1979. 208 с.
3. Медушевский В. Музыка Рахманинова: традиция духовного реализма. С. Рахманинов на переломе столетий: сб. материалов международного симпозиума «С. Рахманинов на переломе столетий». Харьков : Майдан, 2004. С. 14–21.
4. Медушевский В. Музыкальное мышление и логос жизни. Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования: сб. статей. Київ : Музична Україна, 1989. С. 18–27.
5. Медушевский В. Музыкальный стиль как семиотический объект. Советская музыка. Москва, 1979. № 3. С. 30–39.
6. Потоцька О. Cтильова типологія фортепіанно-виконавської інтерпретації : дис…. канд. мистецтвознавства; спец. 17.00.03 – Музичне мистецтво. Одеса, 2012. 239 с.
7. Селиванов В. Когнитивный стиль. Энциклопедия эпистемологии и философии науки. URL : http://epistemology_of_science.academic.ru/318.
8. Ханнанов И. Сложности теоретического подхода к музыке Сергея Рахманинова. С.В. Рахманинов и мировая культура: материалы V международной научно-практической конференции ; ред.-сост. Вановская Ирина Николаевна. Ивановка, 2013. С. 174–185.
9. Холодная М. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. Санкт-Петербург : Питер, 2004. 196 с.
10. Холодная М. Психология интеллекта: Парадоксы исследования; изд 2-е, перераб. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 272 с.
Опубліковано
2021-05-20
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА