ПРИСТРАСТЬ ТА НАТХНЕННЯ, ДОВІРА ТА СПІВРОБІТНИЦТВО – ЦІННОСТІ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ХУДОЖНІЙ, ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ОСОБИСТИЙ УСПІХ МОЖЛИВИМИ
Анотація
Мета роботи. Представити моделі та особливості поведінки, які визначають досягнення професійного, артистичного, педагогічного та особистого успіху. Основна ідея полягає в тому, щоб намітити шляхи та методи, що дозволяють використовувати і передавати мудрість і досвід наших майстрів на благо наших слухачів, учнів і власне нас. Інше питання – це необхідність правильного та повного розуміння аспектів довіри і співпраці, оскільки без цього місія артиста і наставника не може існувати. Дуже важлива ідея, що міститься у статті, – вказати на особливості заслуговуючого на довіру музиканта і педагога і не тільки його практичний досвід і мудрість, а, і, перш за все, теоретичні знання, що охоплюють різні аспекти: історичні, виробничі, формальні та асоціативні. Методологія, що застосовується в процесі дослідження, спирається на аналіз багаторічного досвіду, заснованого на художніх і дидактичних ефектах, спостереженні за спільнотою, переосмисленні спеціальної літератури та аналізі питань і компонентів пізнавального процесу. Наукова новизна. Кожен індивідуальний погляд на питання дидактики і самореалізації в професії художника новаторський і абсолютно доцільний. Навіть якщо ми піднімаємо вже відому проблему, ми робимо це у відповідності з процесом навчання і самовдосконалення, що полягає в нескінченному повторенні і консолідації певних рухів, асоціацій, висновків, думок або постійному застосуванні етичних, освітніх та культурних принципів. Таким чином, новизна полягає в тому, що представлений новий ракурс на механізми і рушійні сили, які формують розвиток артистичної і педагогічної особистості вчителя, майстра, наставника і авторитета. Висновки. Підводячи підсумок, можна сказати, що саме знання і навички створюють, у першу чергу, почуття довіри і показують артиста у світі правдоподібності або брехні. Основне завдання – розвиток компетенцій, що дозволяють сприймати нас як авторитетного педагога-артиста. Однак цього недостатньо для повної довіри і впевненості у словесній, письмовій та виразній інформації, яку ми передаємо за допомогою виконання на інструменті, голосом, пишучи або диригуючи. Якщо пристрасть не проявляється у звуках і фразах наших концертів та рядках наших лекцій, буде складно надихнути – мотивувати, дати віру і вказати на шляхи для досягнення успіху.
Посилання
2. Blades J. Percussion Instruments and Their History. Wesport, Connecticut : The Bold Strummer, 2005. 513 p.
3. Burton G. Learning to Listen. Boston MA: Berklee Press, 2013. 400 p.
4. Chenoweth V. The Marimbas of Guatemala. USA : The University of Kentucky Press, 1974. 108 p.
5. Csikszentmihalyi. M. Flow. The Psychology of Optimal Experience. New York : Harper Perennial Modern Classics, 2008. 336 p.
6. Cumberland A. The “Special” Timpanist. Brett Carvolth, 2017, 148 p.
7. Dearling R. Percussion & Electronic Instruments. London : Carlton Books, 2001. 47 p.
8. Girsberger R. A Practical Guide to Percussion Terminology. Ft. Lauderdale : Meredith Music Publications, 1998. 107 p.
9. Glass Ph. Words Without Music. New York : Faber & Faber, 2016. 432 p.
10. Hall C. S. Lindzey G. Theories of Personality. New York, London, Sydney, Toronto : John Wiley and Sons, 1970. Р. 305–306.
11. Hartenberger R. Performance Practice in the Music of Steve Reich. Cambridge : Cambridge University Press, 2018. 292 p.
12. Hartenberger R. The Cambridge Companion to Percussion. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 310 p.
13. Holland J. Percussion. London : Kahn & Averill, 1997. 283 p.
14. Kuhn L. The selected letters of John Cage. Middletown : Wesleyan University Press, 2016. 674 p.