МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПІАНІСТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИКОНАВЦІВ ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ У ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ

  • Tatiana Alexandrovna Fedchun Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової http://orcid.org/0000-0002-7082-8618
Ключові слова: фортепіанне мистецтво, традиції європейського піанізму, європейська фортепіанна виконавська традиція, фортепіанна музична освіта західноукраїнського регіону, фортепіанна педагогіка Галичини

Анотація

Метою статті є вивчення провідних методичних засад та педагогічних настанов європейської піаністичної підготовки виконавців як провідного чинника музичної освіти у західноукраїнському регіоні. Методологія базується на інтердисциплінарному підході, що дає можливість вивчати предмет дослідження в культурно-історичному, музикознавчому, виконавському та методичному аспектах. У роботі застосовано низку методів, серед яких провідними є: теоретичний, історичний, аналітичний, ретроспективний, структурно-системний та компаративний. Наукову новизну роботи визначають пріоритети аналізу впливу індивідуальних здобутків видатних представників європейського мистецтва на формування національної традиції у галузі фортепіанного виконавства й педагогіки та оцінки внеску західноукраїнських піаністів у мистецьке життя та фортепіанну педагогіку музичної освіти у Західноукраїнському регіоні. Висновки. Становлення фортепіанної педагогіки на західноукраїнських землях пов’язане насамперед з австрійськими музикантами та представниками польської фортепіанної традиції. Починаючись із форм викладання в аристократичному середовищі освічених аматорів, фортепіанна педагогіка краю набуває організованих професійних форм у другій половині ХІХ ст. у вигляді шкіл при товариствах, консерваторії та низки приватних та концесіонованих музичних шкіл різного рівня, в яких переважають представники польської школи (Ф. Шопена – К. Мікулі) та угорської (Ф. Ліст – Л. Марек). Проведене дослідження свідчить про значимість здобутків, напрацювань розвитку та плідного засвоєння провідних напрямів європейського піанізму у формуванні піаніста – виконавця та педагога, що знаходить своє переконливе втілення у численних прикладах організаційної та педагогічної діяльності вихідців регіону в найрізноманітніших осередках музичного професіоналізму у світі.

Посилання

1. Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах : словник-довідник. Чернівці : Букрек, 2005. 312 с.
2. Кияновська Л. Франц Ксавер Вольфганг Моцарт і Львів. Genius loci. Львів.-Leopolis-Lwow-Lemberg. Незалежний культурологічний часопис «Ї». Львів, 2004. С. 164–170.
3. Коваль Н. Музичне життя Львова на переломі ХVІІІ–ХІХ ст. у світлі культуротворчих процесів. Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка. Музикознавчі студії. 2010. Вип. 22. С. 53–64.
4. Куржева Т. Польські піаністи у Львові наприкінці ХІХ – початку ХХ століття : дослідження. Львів : СПОЛОМ, 2005. 116 с.
5. Кушніренко А.М., Залуцький О.В., Вишпінська Я.М. Історія музичної культури і освіти Буковини. Чернівці : ЧНУ, 2011. 376 с.
6. Мазепа Л.З., Мазепа Т.Л. Шлях до музичної Академії у Львові. Львів : СПОЛОМ, 2003. Т. 1. 288 с.
7. Нейгауз Г. Размышления, восопминания, дневники, избранные статьи, письма к родителям. Москва : Советский композитор, 1981. 390 с.
Опубліковано
2022-01-11
Розділ
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ВИКОНАВСТВА