СПРИЙНЯТТЯ МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПАМ’ЯТІ МУЗИКАНТА-ВИКОНАВЦЯ

Oleksandra Arkadiivna Sapsovych

doi:10.31723/2524-0447-2021-33-1-21

Oleksandra Arkadiivna Sapsovych Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової http://orcid.org/0000-0001-9175-1018

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-33-1-21

Ключові слова: професійна пам’ять музиканта-виконавця, психотип, аудіал, кінестетик, візуал, сприйняття, алгоритм запам’ятовування музичного тексту

Анотація

Мета роботи – розглянути залежність роботи алгоритму професійної пам’яті музиканта-виконавця від домінантних психотипів особистості як таких, що відповідають моделі первинного, а надалі остаточного сприйняття та збереження інформації. Методологія репрезентує виконавський підхід у структурному розборі сприйняття музичної тканини, також використовується аналіз домінантних психотипів із наведенням прикладів самоаналізу; залежність різних аспектів музичної обдарованості від професійної пам’яті музиканта виявлена за умов використання системно-аналітичного методу. Наукова новизна. Розглянуто базові моделі сприйняття інформації, психотипи аудіала, кінестетика, візуала в співвідношенні до алгоритму роботи професійної пам’яті музиканта-виконавця. Висновки. Спираючись на те, що сприйняття є першим ступенем пам’яті, а пам’ять – джерелом досить широкого спектра явищ, наполягаємо, що від якості сприйняття залежить невимовно багато. При цьому сприйняття відповідає не тільки за особливості первинного збереження інформації, а й кінцевого архівування – довгострокового. Тільки усвідомлене сприйняття-зчитування музичного тексту, яке включає візуальний, звуковий, руховий і конструктивно-логічний аспекти, здійснюване за умов цільового управління увагою, здатне забезпечити подальше ґрунтовне збереження інформації. І саме «гра» цими центрами управління може зумовити справді надійне і стабільне відтворення музичного тексту. За умов наявності домінантного психотипу аудіала, кінестетика, візуала зауважимо: чим багатогранніше буде процес і чим більш інтегрованими одне до одного будуть аспекти зрощення з музичним текстом, тим більш довгостроковою буде пам’ять і тим простішим буде процес розархівації отриманого колись знання. При цьому якість сприйняття зумовлює саму пам’ять. І це формує, на наш погляд, нескінченний ланцюг, смислоутворювальний початок, зрозуміти який – означає значно просунутися в осягненні алгоритму запам’ятовування музичного тексту.

Посилання

1. Выготский Л.С. Психология искусства. Москва : Искусство, 1968. 330 с.
2. Грохотов С. Уроки Гольденвейзера. Москва : Классика–XXI, 2009. 248 с.
3. Ефремова Т.Ф. Современный толковый словарь русского языка. 2005. URL: https://dic.academic.ru/dic.nsf/efremova/273601/%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B0%D0%BB (дата звернення 12.08.2021)
4. Зинченко В.П. Образ и деятельность. Москва : Институт практической психологии, Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. 608 с. URL: [http://psychlib.ru/mgppu/zod-1997/ZOd-4061.htm#$p406] (дата звернення 1.08.2021)
5. Кирнарская Д. Психология специальных способностей. Музыкальные способности. Москва : Таланты–ХХІ век, 2004. 496 с.
6. Кольер. Энциклопедия. URL: https://e n t s i k l o p e d i y a - k o l e r a . s l o v a r o n l i n e . c o m / 2 6 - % B % D 0 % A E % D 0 % A 2 % D 0 % 9 D % D 0 % A B % D 0 % 9 9 % 2 0 %D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%A5 (дата звернення 22.08.2021)
7. Мартинсен К. Индивидуальная фортепианная техника (на основе звукотворческой воли). Москва : Музыка, 1966. 220 с.
8. Музыкальная энциклопедия / ред. Ю.В. Келдыш. Москва : Советская энциклопедия, Советский композитор. URL: https://rus-music-enc.slovaronline.com/7090 (дата звернення 9.08.2021)
9. Николаев А. Г.Р. Гинзбург. Вопросы фортепианного исполнительства. Вып. 2. Москва, 1968. 283 с.
10. Рубинштейн С. Основы общей психологии : в 2 т. Москва : Педагогика, 1989. Т. 1. 488 с.
11. Теплов Б. Психология музыкальных способностей. Mосква – Ленинград : Акад. пед. наук РСФСР, 1947. 335 с.
12. Хофман Й. Активная память. Москва : Прогресс,1986
13. Цыпин Г. Обучение игре на фортепиано: учебное пособие для студентов пед. институтов по специальности № 2119 «Музыка и пение». Москва : Просвещение, 1984. 176 с.