СЕМАНТИКА ТА ОБРАЗНА СФЕРА СОНОРНОГО ІНТОНУВАННЯ У ТВОРЧОСТІ В. РУНЧАКА (НА ПРИКЛАДІ СЮЇТИ № 2 «УКРАЇНСЬКА» ДЛЯ БАЯНА, «1+16…» ДЛЯ СКРИПКИ ТА СТРУННИХ ТА «ДУЕЛІ» ДЛЯ АНСАМБЛЮ ДЕРЕВ’ЯНИХ ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ)

Inna Vasylivna Hodina

doi:10.31723/2524-0447-2022-34-1-8

Inna Vasylivna Hodina Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової http://orcid.org/0000-0002-8660-1928

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2022-34-1-8

Ключові слова: інтонування, інтонація, сонорне інтонування, сонорна музика, типи інтонування

Анотація

Мета роботи – визначити на основі аналізу творів В. Рунчака музично-інтонаційну предметність сонорних засобів, їхню структуру та образно-смислове значення. У статті використовується традиційна музикознавча методологія, що передбачає використання історико-стильового, жанрово-стилістичного, текстологічного та порівняльно-типологічного методів. Залучаються естетико-культурологічний та історико-компаративний підходи. З огляду на назву статті методи дослідження також виявляються спрямованими на аналіз виявлених нами в музичному матеріалі «синтетичних» форм інтонування і включають аналітичне вивчення їх складових частин (тембрової, ритмо-інтонаційної, динамічної, фактурної). Наукова новизна полягає у визначенні місця, значення й семантики типів сонорного інтонування в музичному стилеутворенні В. Рунчака. У ході аналізу ряду творів В. Рунчака приходимо до висновку про значну кількість охопленого композитором спектра сонорних засобів (кластерних співзвуч, сонорно-мелодійного інтонування, різних прийомів, не властивих «традиційному» звуковидобуванню на інструментах). У музиці XX століття, і зокрема в сонорній музиці, часто використовується одночасне запровадження різних динамічних рівнів, що надають музичній тканині просторового звучання. Одним словом, у сонорній музиці віддається перевага не якійсь властивості музичного звуку, а їхній постійній взаємодії один з одним. Саме сукупний ефект взаємодії, комплекс параметрів народжують те, що сприймається як «тип звучання». І попри поширеність багатьох прийомів, сонорика залишається музикою суто індивідуалізованих звучань (індивідуальних чи особистісних стилістичних рішень), а для таких необхідний винахід щоразу особливих комбінацій властивостей звуку та різних прийомів звуковидобування, вкладених у створення тих чи інших образів, втілення тих чи інших композиторських ідей.

Посилання

1. Година И. Типология сонорного интонирования: в поисках образно-смыслового единства сонорной музыки (на примере творчества В. Рунчака и К. Цепколенко). Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник. Одеса : Друкарський дім, 2012. Вип. 16. С. 171–182.
2. Година И. Явление сонорного интонирования в музыкальном искусстве: в поисках метода исследование. Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник. Одеса : Друкарський дім, 2009. Вип. 10. С. 119–130.
3. Коханик И. Стилевой знак и его функция в современной музыке. Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник. Одеса : Друкарський дім, 2006. Вип. 7. Кн. 2. С. 59–70.
4. Лунина А. Композитор – маленькая планета. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2013. 736 с.
5. Медушевский В. К проблеме сущности, эволюции и типологии музыкальных стилей. Музыкальный современник. Москва, 1984. Вып. 5. С. 5–18.
6. Рунчак В. «Дуэли» Концерт для деревянных духовых: Рукописная партитура. 68 с.
7. Сташевський А. Володимир Рунчак – «Музика про життя…». Аналітичне есе баянної творчості. Монографічне дослідження. Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2004. 199 с.
8. Сыров В. Типологические аспекты композиторского стиля. URL: www.people.nnov.ru/Syrov/Rus/Art_Style.htm
9. Умнова И. Комментарий к композиторскому стилю: к проблеме интерпретации жанра и текста. URL: www.astrasong.ru/c/science/article/606
10. Фенюк П. Хрестоматія баяніста. Українська сучасна оригінальна музика. Київ, 2008. 4 ч. 160 с.