«УКРАЇНСЬКА ПОЕМА» Є. СТАНКОВИЧА: ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО ТРАКТУВАННЯ ЖАНРУ

  • Olga Volodymyrivna Petrova Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра https://orcid.org/0000-0002-3530-2792
Ключові слова: Є.Станкович, камерно-інструментальна творчість, жанр поеми, художня концепція, драматургія, монотематизм, національна традиція

Анотація

Мета роботи – комплексний розгляд «Української поеми» Є.Станковича з точки зору виявлення художньої, жанрової та мовно-стильової специфіки твору. Методологія дослідження спирається на єдність системно-аналітичного, компаративного та інтертекстуального підходів. Наукова новизна полягає в тому, що «Українська поема» Є.Станковича вперше отримує аналітичне висвітлення у вітчизняному музикознавстві в контексті творчості композитора та крізь призму її провідних художніх ідей і жанрово-стильових тенденцій. Висновки. «Українська поема» є яскравим зразком камерно-інструментальної творчості митця. Тяжіння композитора до філософської проблематики та концепційного наповнення образів, метафоричності та образної символічності знаходить у ній своє яскраве відображення. Зв'язок з національною музичною традицією в поемі, що визначена композитором як «українська», є надзвичайно глибоким, він не «лежить на поверхні», виявляючись у звичних фольклорних елементах. Розкривається він через цілий комплекс жанрово-стильових ознак, «розосереджених» у музичному просторі твору, посеред яких: діатонічність головної теми, побудованої на терцієвих оспівуваннях перемінних натурально-ладових опор; тяжіння до імпровізаційності мелодичного викладу та метро-ритмічної свободи; переважання варіантно-варіаційного типу мелодичного розгортання, переінтонування в стилі народної мелодики; інтонаційний зв'язок музичного тематизму з жанрами української народної творчості – думи та плачу; поєднання думно-рапсодійного мелосу з «фольклоризованими» ритмічними структурами. Музичний текст твору концентровано відбиває особливості композиторського стилю та стає своєрідною квінтесенцією національної інтонації. Жанровий комплекс поемності в «Українській поемі» виявляється у застосуванні принципу монотематизму з інтенсивними модифікаціями основного матеріалу та прийомами образно-тематичного перевтілення, тяжінні до монологічного типу висловлювання, наскрізного інтонаційно-тематичного розвитку. Сформована на базі цих принципів авторська «ланцюгова» одночастинна композиційна модель збагачується елементами сонатності як ознаками конфліктності драматургії твору. Свідченням масштабності ідейного задуму «Української поеми» є органічність поєднання у ній ансамблевого начала та симфонічного мислення композитора, а також глибинний зв'язок із національною музичною традицією.

Посилання

1. Арсенічева Т. Стильові аспекти камерно-інструментальної музики Є.Станковича на прикладі тріо No3 «Епілоги…» Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського: до 95-річчя Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського: виконавське музикознавство. Київ, 2008. Вип. 77 кн. 14. С. 26–33.
2. Асталош Г. «Музика рудого лісу» Є.Станковича в контексті розвитку жанру українського камерно-інструментального ансамблю кінця ХХ століття за участю фортепіано. Камерно-інструментальний ансамбль: історія, теорія, практика: виконавське мистецтво: збірка статей. Львів: Сполом, 2011. Вип. 25. С. 249–256.
3. Брояко Н. «Сумної дримби звуки» Є. Станковича в аспекті втілення неофольклористичних тенденцій. Музичне мистецтво і культура: науковий вісник ОНМА імені А.В. Нежданової. Одеса: Гельветика, 2020. Вип. 30. Кн. 1. С. 19–24.
4. Грібінєнко Ю. Темброва лексика камерних творів Є. Станковича. Музичне мистецтво і культура. Одеса, 2021. Вип. 32 кн. 2. С. 5–16.
5. Дейчук О. Цілісність оркестрового мислення Є. Станковича у камерних симфоніях. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ, 2005. Вип. 48. С. 169–175.
6. Дугіна Т. Деякі особливості гармонічної мови Є. Станковича в «Симфонії пасторалей» (до питання про синтез звуковисотних технік). Українське музикознавство. Київ : НМАУ імені П.І. Чайковського, 1998. Вип. 28. С. 173–181.
7. Зинькевич Е.С. О настоящем, о былом размышляет Евгений Станкович в беседах с Еленой Зинькевич. Нежин. Издатель ЧП Лысенко М.М. 2012. 312 с.
8. Зинькевич Е.С. Симфонические гиперболы: о музыке Евгения Станковича. Регулярный сад: научное приложение к журналу «Зеленая лампа». № 1, 1999. 252 с.
9. Зінькевич О. Параметри мистецтва Євгена Станковича. Мистецькі обрії 99: альманах: науково-теоретичні праці та публікації. Київ, 2000. С. 321–325.
10. Колісник О. Мовно-стильова самобутність камерно-інструментальної музики Є. Станковича: дис. канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.03. ЛНМА ім. М.В. Лисенка. Львів, 2017. 245 с.
11. Коханик І. Принципи художньої організації часу як національний компонент стилю в концерті для скрипки з оркестром No 2 Є. Станковича. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського: проблеми організації часу в музичному творі: збірник статей. Вип. 90. К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2010. С. 13–25.
12. Луніна А. Нова форматність музики Є. Станковича. Часопис НМАУ ім. П. Чайковського. № 4 (17), 2012. С. 38–55.
13. Сіренко Є. Жанровий простір скрипкової музики Євгена Станковича: дис. канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.03. НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ, 2017. 254 с.
Опубліковано
2023-12-28
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА