ФОРТЕПІАННІ РАПСОДІЇ Ф. ЛІСТА В УОСОБЛЕННІ УГОРСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються національні риси мовно-мисленєвої структури «Угорських рапсодій» Ф. Ліста. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного та музикознавчого методів з залученням виконавського підходу, у комплексі вони утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна роботи постає у виявленні специфіки національних угорських гармонічних засобів Угорських рапсодій Ліста як мовно-композиторських новацій жанрової форми рапсодії. Висновки. Ф. Ліст постійно цікавився угорським фольклором, маючи його за одне із джерел власного натхнення, створив велику кількість обробок угорських пісень і танців (угорські рапсодії, угорські національні мелодії та ін.) і в своїх композиціях широко застосовував їхні специфічні особливості, передусім ладо-гармонічні звороти та ритміку. Подібно до Шопена, Ф. Ліст вивів пісенно-танцювальні жанри національного фольклору на новий рівень, перетворивши їх на романтичні віртуозні фортепіанні мініатюри. Ф. Ліст є винахідником жанрової форми фортепіанної рапсодії (хоча така назва використовувалася і деякими його попередниками австро-німецького композиторського контенту). Ліст трактує рапсодію як віртуозну концертну фантазію в дусі парафрази, де замість оперних мелодій використовуються фольклорні теми. Це теми угорських і циганських пісень і танців, більшість яких взято зі збірки записаних Листом народних угорських мелодій. Розширена тональність – часте явище в Рапсодіях Ліста, на першому плані тут виступає гармонічна барвистість, що виявляє чуйність композитора до всього нового, свіжого, життєвого. У романтичній фортепіанній творчості жанрова форма рапсодії поєднала лістівські віртуозність, фортепіанну оркестральність, яскраву концертність та масштабність викладення, створивши прецедент нової інструментально-концертної моделі, що отримала надзвичайний розвиток та розповсюдження. Тому саме лістівські фортепіанні рапсодії і сьогодні постають предметом не тільки виконавської, а й виконавсько-транскрипторської уваги у перекладенні для різних інструментальних складів та інструментів, адже містять блискучі засади концертності та яскравої образності, які є незамінними в презентативних формах виконавсько-інтерпретативної (артистичної та технологічної) й композиторської майстерності, а також інструментально-органологічної якості.